І в Законі України „Про інформацію”, і в класифікації дослідника В.Здоровега виокремлено правову інформацію. Вони тлумачать її як “сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі і підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань” [14, с.245]. Наприклад, дослідник А.Москаленко у своїй класифікації не виділяє правової інформації, а подає тип інформації про діяльність служб органів державної влади, тобто “це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування” [30, с.65].

Дослідник В.Здоровега завершує запропоновану класифікацію типом правової інформації, не виділяючи інформацію про діяльність служб органів державної влади.

У Законі України “ Про інформацію” подано ще тлумачення таких типів інформації: “соціологічна - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів”[3, ст.25]; “адміністративна - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції”[3, ст.19 - 1].

Поняття „журналістика” – це синтез ряду термінів, зокрема, „засоби масової інформації”, „засоби масової комунікації”, „засоби масового спілкування” ( мас-медіа) та ін. При цьому центральне місце у структурі системи основних категорій науки про журналістику посідає поняття „масова інформація”.

Масова інформація – це різновид соціальної інформації. Масовій інформації притаманні певні ознаки (див. табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Ознаки масової інформації

№ п/п | Ознаки

1 | Спрямованість на все населення при відсутності безпосереднього кон-такту, незалежно від розмірів і просторової розосередженості ауди-торії. Можливість вибору періодич-них видань;

2 | Відповідність до потреб маси в інформації. Журналістика і є головним комунікативним каналом, що забезпечує обмін інформацією в найрізноманітніших сферах;

3 | Вироблення спільної для багатьох позиції. Журналістика сприяє об’єднанню людей за поглядами й інтересами;

4 |

доступність до мас складається з таких аспектів: інформація повинна бути доступною читачам за змістом і формою; інформація повинна бути доступною економічно, тобто продаватися за невелику плату;

зручність доставки.

5 | Відкритість для співпраці усім охочим до цього.

Автор підручника „Основи масової комунікації” О.Кузнєцова поділяє масову інформацію на: фундаментальну та оперативну. Виробництвом і поширенням фундаментальної інформації займаються такі інститути: дитячі заклади, середня і вища школа, книговидавництва тощо. Оперативна інформація поширюється засобами масової комунікації [23, с.34].

Дослідник Ж.Гоне так поділяє масову інформацію:

1) образно-понятійна (не ЗМІ) - театри, кіно, концерти, тощо;

2) публіцистична (ЗМІ) - книжкова, газетно-журнальна, радіо, телевізійна;

3) інтернетівська – понятійна, книжкова, журнальна, бюлетені сигнальної інформації, реферативні журнали, бази даних Інтернет [8, с.23].

Схематично класифікацію масової інформації І.Л.Михайлина за тематикою і жанрами можна зобразити наступним чином (див. рис. 1.1)

за тематикою: за жанрами:

1)суспільно-політична; 1)для книжкової; ; 2)виробнича; 2)для газетно-журнальної;

3)фінансово-економічна; 3)для радійної;

4) спортивна; 4)для телевізійної;

5)культурна; 5)для інтернетної масо-

6)розважальна; вої інформації

7)науково-популярна;

8)рекламно-пропагандистська

Рис. 1.1 Види масової інформації

Система засобів масової інформації

Масово-інформаційний потік, як і особа, функціонують у певному соціальному середовищі, де вирішальними є виробничі відносини. Вони впливають не лише на людину, але й на всі складові частини феномена, яким є масово-інформаційний потік. Соціальний зміст преси, телебачення, радіомовлення й інших засобів масової інформації не тільки прямо формує громадську думку, але й справляє великий вплив як на інші компоненти потоку, так і на соціальну дійсність. .
Засоби масової інформації являють собою складну, розгалужену, динамічну систему, в яку входять як виробництво, так і поширення, споживання духовних цінностей. [10, с.7]

Спробуємо охарактеризувати, загальні риси, внутрішню структуру системи засобів масової інформації, взаємовідносини між її складовими частинами. Критерієм визначення будь-якої системи служить наявність ряду істотних ознак, властивих саме даній системі.

Сучасна журналістика як система - це сукупність усіх наявних у даний історичний момент органів масової інформації, функціонування яких спричинене суспільними потребами в інформації і попитом аудиторії [29, с.46]. Система в цілому характеризується такими властивостями, як тематична універсальність, актуальність, оперативність, аналітичність, емоціональність, безперервність, наступність і систематичність при передачі соціальної інформації. Причому кожна з цих інтегральних властивостей відрізняється від властивостей преси, радіомовлення і телебачення, взятих окремо, і тим більше від їхніх властивостей у різні періоди їх розвитку. Виникнення радіомовлення і документального кіно, власне кажучи, і сповістило про зародження самої системи засобів масової інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) – газети, журнали, бюлетені тощо і разові