Основне призначення системи засобів масової інформації – це безперервне відображення суспільного життя у всіх його діалектичних зв'язках і взаємозалежностях, протиріччях і конфліктах. Таким чином журналістика як система складається з таких підсистем:

друковані ЗМІ;

електронні ЗМІ;

новітні електронні ЗМІ [10, с. 34].

Отже, засоби масової інформації – самостійна індустрія, спрямована на формування суспільної думки з використанням організаційно-технічних комплексів, які забезпечують швидку передачу і масове тиражування словесної, образної і музикальної інформації. Кожна форма засобів масової інформації має свою знакову систему: друк або преса – писемне слово або візуальний образ, радіо – усне слово, музику, телебачення синтезує усне слово, рухомі зображення і музику на загальному фоні симфонії кольорів [8, с.100].

Потік соціальної інформації, що передається різними каналами засобів масової інформації, необхідно розглядати як цілісне утворення. Кожну конкретну газету, програму радіо і телебачення слід розглядати у взаємозв'язку синхронного впливу на аудиторію, оскільки вони є елементами цієї системи. Функціональна спільність, зв'язки з аудиторією, по відношенню до якої засоби масової інформації в міру їх консолідації все більше виступають як одне ціле, приводять до формування системних, інтегральних якостей.

1.2.1 Друковані засоби масової інформації

В Законі України „Про друковані засоби масової інформації” під “друкованими засобами масової інформації в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію”[2, ст.1]. Сфера розповсюдження друкованого засобу масової інформації не обмежується. До друкованих засобів масової інформації відносяться газети і журнали.

Журнал (французькою le journal) – періодичне друковане видання, що виходить щотижня, щомісяця, один раз на два тижні, на два місяці, на квартал чи рідше. Журнали відіграють велику роль у громадському житті, відображаючи ідеологію класів, політику партій[25, с.22].

Газета (від італ. gazetta – назва дрібної монети) – періодичне, переважно щоденне друковане видання, яке містить різноманітні матеріали про поточні події суспільно-політичного, культурного і економічного життя [25, с.23].

За останні роки з’явилася преса найрізноманітнішого виду зі своїми характерними рисами, які властиві ринковому оточенню засобів масової інформації. Друковані засоби масової інформації поділились на якісні і масові; державні і комерційні; офіційні, які відображають точку зору влади, і незалежні, які відображають думки свого видавця, керівника, редакційного колективу; правлячі (рупор правлячих структур) і опозиційні; політизовані і деполітизовані, тобто далекі від політичних питань і баталій; ділові і розважальні; легітимні і нелегітимні (офіційно не зареєстровані); національні і транснаціональні, які виходять в межах ближнього і дальнього зарубіжжя.

Друковані видання набули таких форм: дайджест, журнал-ревю, журнал на дискеті, електронна версія газети і журналу, які продовжують тематику телевізійних програм; українська версія відомого зарубіжного журналу.

Дослідник В.В.Ворошилов у праці „Теория и практика массовой информации” класифікує газети за періодичністю, цільовим призначенням, типом засновника, тематичною чи галузевою спеціалізацією. Цю класифікацію можна доповнити класифікацією Н.М.Кушнаренко, яка поділяє пресу за регіональним обслуговуванням та типом аудиторії (див. рис.1.2).

Рис. 1.2 Види газет

1.2.1.1 Ефективність і дієвість преси

Розглянемо поняття результативності (ефективності і дієвості) журналістської діяльності у концептуальній площині. Ці терміни так чи інакше походять від латинського слова effectus (підсумковість дій, її результативність), що означає наявність функціонального зв’язку. Поняття результативності преси стосується певного впливу цілеспрямованої діяльності, воно свідчить про реальний результат впливу преси на людину.

Під дієвістю преси слід мати на увазі оперативну, безпосередню реакцію соціальних інститутів і посадових осіб на її виступи. Ефективність преси – поняття більш широке і містке. Воно включає результати впливу преси на людину і суспільство, результати, які можна виміряти на рівні свідомості і практики, а також оцінити з точки зору суспільного процесу [7, с. 84-86].

Практика переконує, що ефективність впливу преси залежить від багатьох чинників: змісту, мети, яка поставлена; підготовленості кадрів, форм і методів впливу; особливостей аудиторії і рівня, на якому здійснюється масово-інформаційна діяльність; впливу зовнішніх умов, середовища як на пресу, так і на аудиторію. Дослідник М.Романюк у праці „Українське пресознавство на порозі ХХІ ст.” стверджує, що для визначення поняття дієвості необхідно розглянути такі взаємодіючі компоненти, як напрям-кадри-засоби-форми-методи; аудиторія-регіон-середовище [38, с.67]. Схематично він зобразив це наступним чином (див. рис. 1.3 ).

Зростаючий потік інформації вимагає не тільки правильного поєднання різних каналів, але і врахування можливого обсягу інформації для різних категорій читачів.

Відомий педагог К.Д.Ушинський говорив: „Вихователь повинен прагнути узнати людину, якою вона в дійсності, зі всіма її слабкостями, і у всій її величі, зі всіма її буденними, дрібними потребами і зі всіма її великими духовними вимогами. Вихователь повинен знати людину в сім’ї, в суспільстві, серед народу, серед людства і наодинці зі своєю совістю” [39, с.35]. Диференційованість преси – необхідна умова її ефективності.

Рисунок 1.3 Дієвість преси

1.2.1.2 Жанрові різновиди тексту

Текст – це змістовно-осмислений фрагмент відображення дійсності за допомогою будь-якої знакової системи – розмови, листа, зображення, звука [17, с.24]. Будь-яка суспільна подія зачіпає ті чи інші інтереси соціальних груп. І журналіст не може лише пасивно передавати новини. Публічне розголошення відносно актуальних проблем – це і є публіцистика. В публіцистичному тексті є думка і знання, суспільна зацікавленість і політичне загострення. Перевагами публіцистичного тексту є оперативність і новизна повідомлення, його фактична документальність. Факт, проблема, концепція складають логічну структуру тексту, яка повинна узгоджуватися з його художньою образністю. Сьогодні завдання публіцистів ускладнились у зв’язку з тим,