Головне у Законі „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” – це стаття про свободу діяльності ЗМІ, у якій по суті проголошується ліквідація цензури: „Свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації [2, ст.2].

Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю” [2, ст.2].

Законом надається право засновувати друковані засоби масової інформації широкому колу організацій і громадян.

У статті 8 цього закону, зокрема, зазначається, що право на заснування друкованого засобу масової інформації належить відсоток громадянам України, громадянам інших держав та особам без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності; юридичним особам України та інших держав; трудовим колективам підприємств, установ, організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференцій). “Особа, яка заснувала друкований засіб масової інформації, підкреслюється у цій статті, є його засновником” [2, ст.8]. Особи, які об’єдналися з метою спільного заснування видання, вважаються його співзасновниками.

У статті 12 „Заява про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації” цього закону зазначається: засновник видання; вид видання; назва видання; мова видання; сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорії читачів; програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість; передбачувані періодичність випуску, обсяг і формат видання; юридична адреса засновника, кожного із співвласників та його (їх) банківські реквізити; місцезнаходження редакції [2, ст.12].

Реєструючий орган має право зажадати від засновника подання документів, якими підтверджується цивільна правоздатність та дієздатність (паспорт, статут, договір між співвласниками, договір з правонаступниками, довіреність тощо).

Принципово важливо, як бачимо, що Закон встановлює реєстраційний метод, а не метод дозволу створення засобів масової інформації [16, с. 46-50].

Закон функціонує не ізольовано, а у взаємодії з багатьма іншими правовими актами: Закон України „Про інформацію”, „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про рекламу ” та ін.

Закон України „Про інформацію” закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові основи інформаційної діяльності, визначає головні напрями і способи державної інформаційної політики, інформаційної діяльності.

Закон України „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” відповідно до Конституції України визначає порядок всебічного й об'єктивного висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, захисту їх від монопольного впливу органів тієї чи іншої гілки державної влади або органів місцевого самоврядування, є складовою частиною законодавства України про інформацію.

У статті 1 цього Закону чітко вказується, що засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування - засіб масової інформації, засновником (співзасновником) якого є орган державної влади або орган місцевого самоврядування і який повністю або частково утримується за рахунок державного чи місцевих бюджетів [2, ст.1].

Також у даному Законі згадується і про порядок фінансування засобів масової інформації по висвітленню діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, засновниками чи співзасновниками яких є ці органи, визначається в договорах між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і редакціями засобів масової інформації, а також у статутах редакцій цих засобів масової інформації.

Закон України „ Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” розкриває правові, економічні, організаційні засади державної підтримки засобів масової інформації та соціального захисту журналістів. Він визначає комунальний засіб масової інформації як аудіовізуальний чи друкований засіб масової інформації, створений органом місцевого самоврядування або органом місцевого самоврядування спільно з місцевою державною адміністрацією як засновником (співзасновником) на базі чи за участю комунальної власності та відповідного фінансування з місцевого бюджету і статутом (програмними цілями, програмною концепцією) редакції (юридичної особи) якого передбачається, зокрема, інформування громадян про діяльність цього органу та вищих органів державної влади.

Для всебічного огляду нормативної бази діяльності журналістики необхідно звернутися до деяких визначених Україною міжнародно-правових документів.

Діяльність Ради Європи у галузі засобів масової інформації (Департамент з прав людини Ради Європи, Страсбург, 1993). Міжнародна робоча програма Ради Європи у галузі ЗМІ була прийнята у 1976р. Але ще до прийняття цієї програми було проведено багато міжурядових заходів, які були відповіддю на доповіді, рекомендації