Дефініції культури

Дефініція як логічне визначення поняття на основі встановлення його змісту хоча й не вичерпує цього змісту, проте дає відправні точки, що подають предмет у відповідних ракурсах крізь призму пізнавальних інтересів. У найширшому філософському розумінні культура – це сукупність різноманітних речей та явищ, що втілюють результати перетворення природної та суспільної дійсності у процесі розвитку історичної практики людства. Культура визначається також як «творча, перетворювальна діяльність людей – як минула, що втілилась, опредметнилась у цінностях, традиціях, нормах тощо, які передають від покоління до покоління історичний досвід людства, так і, насамперед, теперішня, що ґрунтується на розпредметненні цих цінностей, норм, тобто така, що актуалізує зміст досвіду історії в творчих здібностях особистостей у процесі перетворення людиною її власного предметного світу та світу її суспільних відносин (її дійсної сутності)» (Злобин Н.С.Культура й общественный прогресс. – М., 1980. – С. 128).

Поняття «культура» не тільки поступово збагачувалось у своєму змісті, а й варіювалося залежно від того, як саме розглядалися факти і явища культурного життя. Багатоманітність поглядів особливою мірою притаманна сучасній культурології. Л.Кертман так описав збільшення варіацій тлумачень культури в історії людської думки: якщо в 1952 р. американські культурологи К.Клакхон і А.Кребер вказали на існування щонайменше 164 формальних визначень поняття «культура» і понад сотню спроб пояснити його описово, то в 1964 р. кількість зібраних ними дефініцій досягла 257 і з того часу зросла не менше ніж удвічі (Кертман Л.Е. История культури стран Европы й Америки. – М., 1987. – С. 14).

Основні принципи теорії культури закладено вже в розмаїтті її визначень, серед яких слід згадати передусім такі:

сукупність досягнень людства у виробничому, громадському (громадянському, суспільному) і розумовому відношеннях;

техніка та технологія людської діяльності;

високий рівень розвитку чого-небудь, уміння (культура мови, культура виробництва тощо);

певний історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, що виражається в типах, формах організації життя й діяльності людей та створюваних ними матеріальних чи духовних цінностях;

соціально-прогресивна, творча діяльність людства в усіх сферах буття і свідомості;

єдність опредметнення (створення цінностей, норм, знакових систем тощо) і розпредметнення (освоєння культурної спадщини);

процес соціалізації особистості;

перетворення, зміна дійсності, перетворення скарбів історії людства на внутрішнє багатство особистості, всебічне виявлення й розвиток сутнісних сил людини;

матеріальні та духовні цінності, які створені людством у процесі суспільно-історичної практики і характеризують історично досягнутий ступінь у розвитку суспільства (Философский словарь. – М., 1980. – С. 173). За якими критеріями визначаються ці матеріальні та духовні цінності? Ще у Давній Греції було вироблено три найвищі критерії – добро, істина і краса, які й стали найвищим мірилом духовності, культури;

специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений у продуктах матеріальної та духовної праці, в системі соціальних норм та закладів, духовних цінностях, сукупності ставлень людей до природи, до самих себе та їхніх стосунках між собою;

поняття «культура» охоплює безліч феноменів – релігію, мову, літературу, мистецтво, науку, звичаї, закони, громадські організації, товарообмін, побут тощо.

У широкому розумінні культура – це способи та технологія людської діяльності в усіх сферах суспільства, а у вузькому – сфера духовного життя людей. Термін «культура» використовують у вузькоспеціальному розумінні – зернова культура, культура мови, мислення, праці, поведінки тощо.

Під культурою в буденній мові часто розуміють все, створене людьми у процесі фізичної та розумової праці для задоволення своїх різноманітних матеріальних і духовних потреб. Поняття «культура», зазначав В. І. Даль, завжди включає в себе освіту.

Нарешті, є ще й такий аспект розуміння культури, як хобі, захоплення, розвага, дозвілля тощо.

Радянські культурологи традиційно характеризували культуру як сукупність досягнень у розвитку матеріального та духовного життя суспільства. Проте з позиції «сукупності» важко привести об'єкти культури до їх внутрішньої єдності. Саме тому деякі дослідники висунули таку досить істотну методологічну установку: за всієї складності структури і розмаїття компонентів культуру слід трактувати як певну цілісність, що має внутрішню єдність. У кінцевому підсумку культура – це «позабіологічна вироблена людиною система» (Маркарян Э.С. Очерки теории культуры. – Ереван, 1969. – С. 67). Такий підхід є різновидом позиції «культурної антропології», коли визначення вводить у зміст культури будь-яке суспільне явище.

У радянській філософії значного поширення набув діяльнісний підхід до визначення явищ культури. При цьому зв'язок культури з людською діяльністю тлумачили по-різному: культура розглядалась як сукупний результат людської діяльності; як включення в себе саму діяльності; як виключно творча діяльність; і як творча, і як репродуктивна (що відтворює вже досягнуте) діяльність тощо. Всі ці позиції визнають пряму залежність культури від людської діяльності, її характеру і змісту. Проте в подальшому розгляді з'ясовується, що тільки цим феномен культури не вичерпується. Культура і діяльність не тотожні: з факту діяльності ще треба вивести феномен культури. Культура виникає і розвивається не тому, що людина взагалі діє і щось виробляє. Як спосіб виникнення і розвитку культури виступає не діяльність індивіда, відірваного від суспільства, а праця як суспільно-виробнича сила, що створює не лише всі корисні для людини предмети, а й суспільні відносини і навіть саму людину як суспільну істоту. Джерелом багатства і культури праця стає лише як суспільний продукт, в суспільстві і за допомогою суспільства.

Водночас це означає, що саме діяльніший підхід є плодотворним у визначеннях і характеристиках світу культури. Діяльнісні визначення культури, поширені в радянській літературі упродовж останніх десятиріч, представлені або у вигляді певних