План

Вступ

Розділ І. Загальна характеристика ренесансної естетики

1.1. Основні риси епохи Відродження

1.2. Естетика Відродження

Розділ ІІ. Раннє Відродження

2.1. Проблематика людини

2.2. Мистецтво в естетиці раннього Відродження

2.3. Леон Батіста Альберті і питання прекрасного

Розділ ІІІ. Високе Відродження

3.1. Ніколай Кузанський і його філософсько-естетичні погляди

3.2. Платонівська академія у Флоренції

3.3. Художня основа Високого Відродження

Розділ ІV. Пізнє Відродження

4.1. Загальна характеристика епохи

4.2. Головні представники

4.3. Занепад Відродження

Висновки

Література

Вступ

Питання прекрасного і мистецтва є не тільки актуальною темою, але й відноситься до тих тем, які ніколи не залишаються байдужими для людства.

Ця тема виникає кожен раз, коли традиційні підходи і способи мислення приходять в протиріччяіз новим типом світорозуміння.

Але варто зауважити й на те, що новітній тип світорозуміння, навіть полемізуючи з попередньою традицією мислення, змушений увесь час звертатися до неї, розгортати свою критику і свій розвиток навколо тих положень і проблем, які були сформовані мислителями тієї чи іншої епохи світової історії.

Відродження або Ренесанс є надзвичайно важливим етапом в історії естетичної думки. Це час прогресивного перевороту, що виник у соціальному і економічному житті, зокрема, це звільнення від схоластики, духовного диктату церкви, звільнення особистості від обмеження; це період формування нових понять і принципів, закладення нових підвалин світорозуміння, становлення елементу нової культури.

Філософська думка була орієнтована онтологічно і тому тісно пов’язана з природничими науками - астрономією, механікою, математикою; основний її пафос - утвердження реальності оточуючого людину світу і можливості його раціонального пізнання.

Естетика Відродження була заявою на неможливе. Всю повноту світу вмістити в одну математично строго врівноважену конструкцію. Висуваючи невирішувані завдання,вона не задовільнялась досягнутим. Істина її в русі, в динаміці. “Будь-яка насолода, - писав Дж. Бруно, - полягає не в чому іншому, як в переході, шляху і русі... Що дає нам насолоду, то це рух від одного стану до іншого”.

Необхідною стала самостійна розробка теорії мистецтва. “Навчайся спочатку науці, а потім звернись до практики, яка породжена цією наукою” - Леонардо да Вінчі.

Мистецтво Відродження звернуте до реальності, але до реальності ідеалізованої і узагальненої. Воно утримувало все протиріччя в єдності.

Зрозуміти Відродження - означає зрозуміти його вершини, гуманістичне мислення і творчість людей, подібних Леонардо, Дюреру, Сервантесу. Вони здійснили стрибок в інтелектуальному і художньому розвитку людства, визначивши розвиток європейської і світової культури на декілька віків в перед. Вплив їх не завжди досягнувши сучасників, поширювався на народні маси напротязі 100 років - і в сутності, продовжує поширюватись до нашого часу.

Саме Ренесанс підготував перехід до Нового часу, а його творці Ф.Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Т. Гоббс, Дж.Локк теоретично підсумували здобутки Відродження, і т. ч. продовживши розвиток ренесансних традицій у свій час.

Звичайно, ні Новий час, ні німецька класика, ні сучасні напрями у розвитку естетичної думки не дали вичерпного обгрунтування ренесансної концепції. На сьогодні є ще багато таємниць, над якими працюють дослідники, які великими зусиллями, відкривають все нові і нові здобутки Відродження. Багато хто вважає, що шедеври мистецтва, які дійшли до наших днів є унікальними, і наврядчи хтосьще зможе створити щось подібне.

Предмет дослідження - прекрасне і мистецтво в ренесансній естетиці.

Об’єкт дослідження - прослідкувати основні етапи становлення проблеми прекрасного і мистецтва в естетиці Відродження, а також визначити значення і актуальність цієї проблеми в ХХІ ст.

Завдання:

Визначити основні риси естетики в епоху Відродження.

Дослідити особливості формування основних понять прекрасного в епоху Ренесансу.

Визначити основні теорії естетики Відродження.

Вивчення художньої культури Відродження почалось дуже давно, в ряді її дослідників відомі імена Я.Бурхардта, Г. Вельфміна, М. Дворжака, Л.Вентури, Е. Пановського та ін. Що ж стосується вивчення проблеми прекрвсного в ренесансній думці, то вона розглядається авторами або дуже коротко, або ж у зв’язку з загальним викладом процесу розвитку естетики Відродження. Але все ж можна надати важливу роль у дослідженні проблем прекрасного в ренесансній естетиці книзі А. Ф. Лосєва, яка при всій суперечності її методології є першою спробою систематичного дослідження цього періоду в історії естетики, а також двохтомній “Естетиці Ренесансу”, що являє собою результат зусиль великої кількості авторів і перекладачів. Безсумнівно, все це тільки початок в великій і складній роботі по дослідженні естетичної думки цієї епохи.

Розділ І . Загальна характеристика естетики Відродження.

1.1. Основні риси естетики Відродження .

Епоха Відродження рядом авторів відноситься до Середньовіччя, інші автори визначають її як частину Нового часу, ще інші вважають її перехідною епохою від Середньовіччя до Нового часу і незначна частина дослідників надає цій епосі самостійного статусу. Немає чітко окреслених часових меж Відродження, але найбільш часто вживані межі з ХІІІ по ХVI ст.

Соціально-економічною суттю цієї епохи є зародження капіталізму. У містах Італії, які збереглися як торгово-ремісничі осколки Римської імперії, зароджується мануфактура, формуються торгово-економічні центри західноєвропейського значення. Історична особливість цієї епохи зумовлена зародженням капіталізму та розкріпачення особи. Якщо з економічної точки зору епоха Відродження була світанком капіталізму, то із соціологічної - вона стала епохою пробудження особи, яка ще не усвідомила меж своїх можливостей, йдеться зокрема про пробудження внутрішньо сформованої особи.

Сама назва епохи походить від