Курсова робота

з історії мистецтв

на тему:

Середньовічна забудова Івано-Франківська

ЗМІСТ

1. Вступ

2. Забудова старого Станіславова

2. 1 Заснування міста-фортеці

2. 2 Костел Потоцьких – одна з найдавніших пам’яток міста

2. 3 Будівництво магнатського замку

2. 4 Спорудження костелу ОО. Тринітарів

2. 5 Комплекс споруд ОО. Єзуїтів

3. Висновки

4. Список використаних джерел

5. Додатки

Вступ

Територія Галицької землі, яка з середини XIV ст. і включно до кінця 30-х років ХХ ст., входила до складу різних західноєвропейських держав – Польської Корони, Речі Посполитої, Австрійської монархії, Австро-Угорської імперії, - відігравала активну роль у політичній та економічній історії, розвитку культури всієї Західної Європи. Тут, починаючи з XIV ст., виникає ряд нових населених пунктів, яким статуси міст надають польські королі. Одним із таких міст є Станиславів – Івано-Франківськ. Засноване в середині XVII ст. польськими магнатами Потоцькими, місто набуло всіх найхарактерніших рис передового середньовічного західноєвропейського містобудівного планування та архітектурних стилів. На будівництво Станиславова запрошувалися відомі талановиті й досвідчені інженери-фортифікатори, будівничі культових та цивільних споруд, які враховували особливості призначення нової фортеці.

Необхідність заснування міста в межиріччі Бистриць була викликана, насамперед, військово-стратегічними міркуваннями: часті турецько-татарські набіги на землі Речі Посполитої, оборона перед загрозою зростаючого національно-визвольного руху українського народу вимагали надійного захисту. Побудований як міцноукріплена фортеця, Станиславів дуже швидко перетворився на одне з найкрасивіших європейських міст. Станиславівська фортеця якнайкраще поєднала в собі всі функції міста – військово-оборонну, політико-адміністративну, економічну та релігійну. Кожній з цих основних функцій відповідали конкретні зовнішні атрибути: фортифікаційні споруди, культові будівлі та споруди адміністративно-судового і цивільного призначення.

Зовнішній вигляд середньовічного міста визначали його оборонні стіни, що були невід’ємною частиною архітектурного ансамблю, та силуети адміністративних і культових споруд, які в значній мірі теж мусили бути пристосовані до оборонних дій. Станіславівська фортеця, побудована первісно у вигляді рівновеликого шестикутника, у XVII – першій половині XVIII ст. набула величавого вигляду – її оточували міцні високі муровані стіни.

Прекрасно фортифікований, з урахуванням передових західно-європейських зразків містобудування, Станіславів одночасно набув характерних лише для нього особливостей архітектурного планування. Це виявилося у восьмикутній формі фортеці, якої вона набула після спорудження тут кам’яного палацу Потоцьких, у неповторній архітектурі міської ратуші, що має у плані форму хреста тощо.

У 1687 р. наше місто відвідав французький мандрівник Фр. Далеран, який в подорожніх нотатках зробив такий запис: “Серед усіх покутських міст найбільшим і найкрасивішим є Станіслав, розташований на чудовій рівнині за дві милі від Дністра. Його регулярні фортифікації вражають своєю довершеністю. Є тут величний палац, збудований з каменю. Його ринок, будівлі та арсенал значно вирізняють місто серед інших міст Русі.

Забудова старого Станіславова.

Заснування міста-фортеці

Як свідчать історичні джерела, задум будівництва могутньої фортеці в межиріччі Бистриць (біля старого українського села Заболоття), де зустрічались старі відомі торгові шляхи, що прямували з Перемишля і Львова на Молдавію та з Галицького Поділля на Закарпаття, виник ще у Станислава Ревери Потоцького – коронного гетьмана та краківського воєводи. Але перші будівельні роботи здійснив його син Андрій Потоцький, який 7 травня 1662 р. дає новозаснованій фортеці-місту магдебурзьке право та герб, підтверджені Яном Казимиром в 1663 р.

За висновками дослідників середньовічної міської архітектури, забудова Станиславова XVII – XVIII ст. є унікальним прикладом містобудівельного мистецтва не лише для західноукраїнського регіону, але й на загальному тлі європейської культури.

За свідоцтвом Ульриха Вердума (1672), місто являло собою систему регулярних кварталів, оточених бастіонними укріпленнями. Керівник робіт, військовий інженер Франсуа Корассіні надав їм форму правильного шестикутника з стороною зовнішнього полігону у 40 туазів (1 туаз = 1,949 м). Поперечний переріз укріплень в початковий період складався лише з земляних валів та дубових палісад – частоколів у рові. Через куртини до міста вели Галицька та Тисменицька брами та Вірменська Хвіртка, обладнані мостами через обводнені рови. Перед Тисменицькою брамою було споруджено равелін. В цей час резиденція власника міста, дерев’яна тимчасова споруда, знаходилася поблизу ринкових кварталів, на місці пізнішого єзуїтського костьолу.

Наступний етап територіального розвитку міста припадає на 1670 – 1690 – і роки і пов’язаний з будівництвом магнатського замку на північний схід від попереднього міського утворення. Нарис нового відрізку фортифікацій спирався на відмірювання відрізків певної довжини вздовж осі міста, яка проходила від Тисменицької брами на північний схід.

Кам’яну забудову міста започаткував воєвода Андрій Потоцький у 1670-х рр. Надзвичайно високого піднесення у всіх ділянках міського життя та розвитку будівництва зокрема Станіславів зазнав за часів володіння містом сина Андрія Йосифа Потоцького.

Костел Потоцьких – одна з найдавніших пам’яток міста

Однією з перших кам’яних споруд була споруда римо-католицького катедрального костелу Пресвятої Діви Марії, колегіати, побудована за проектами відомих архітекторів, інженерів-фортифікаторів Ф. Корассіні та К. Беное. В січні 1672 р., як писав У. Фон Вердум, уже велися будівельні роботи. Костел Пресвятої Діви Марії став центральною будівлею, яка започаткувала у XVII ст. формування майбутньої площі в західній частині міста-фортеці – нині тут розташований майдан Шептицького.

Ця