Розглянемо, як можна навчати хорового співу та музичної грамоти за допомогою гри. Груповий спів починається ще в дитячому садку. Вже тоді діти, співаючи під час ігор чи просто співаючи, набувають добрий запас слухових, ритмічних та інтонаційних навичок. Цей запас чи вже певний досвід поширюється та поглиблюється в школі з перших років навчання.

Василь Миколайович хоче зазначити, що “не доцільно було б відокремлювати теоретичні відомості від пісенного матеріалу. І всі моменти елементарної теорії музики (а пізніше навіть і гармонії) вивчати на прикладах народного фольклору, зокрема пісень і фіксувати піснями у дитячій творчості”1.

Коли захочемо пояснити, наприклад, інтервал пріма, то найкраще підшукати таку пісню, де той інтервал найчастіше повторюється. Візьмемо пісню-гру “Подоляночка” з “Весняночки” В. Верховинця2 (слова і музика пісні народні). Тут протягом першого і четвертого тактів пріма повторюється 4 рази. Отже, коли діти усвідомлять, що всі 4 склади: “Десь тут бу-ла...” треба співати одним звуком та на одній висоті, ніде його не підвищувати і не понижувати, тоді тільки можна буде пояснити, що таке віддалення одного тону від другого – це віддалення перше, тобто інтервал пріма.

Коли керівник уважно співатиме, то діти легко відчують, де той чи інший тон повторюється 2-3 рази і ясно усвідомлять, що таке інтервал пріма.

У такий спосіб можна ознайомити дітей з іншими інтервалами та з усією

_________

1. Верховинець В. Весняночка... – с. 35.

2. Там же, - с. 158-160

музичною грамотою, особливо з такими елементарними теоретичними відомостями, які треба подати згідно навчальної програми “Музика” для загальноосвітньої школи і відповідно сприяти формуванню музичного досвіду молодших школярів.

Педагогічне керування вчителем процесу формування музичного досвіду у дітей виступає як складна система, в якій домінує фактор зв’язку і взаємодії – прямої чи опосередкованої, безперервної чи поетапної, постійної чи змінної, але глибоко діалектичної взаємодії, зв’язків і відношень між окремими елементами системи. Кожен елемент цієї системи є відносно самостійним фактором формування музичного досвіду. Найменша деформація в стані хоча б одного елемента приводить до безпосередніх або опосередкованих змін інших, накладає свій відбиток на кінцевий результат.

Особлива ефективність впливу ігор на формування музичного досвіду учнів полягає в тому, що в дітей під час гри активізується різні, суттєві переживання. Дитина “не просто виховується, а розвивається у най значущому для неї напрямі.”1 Тому виховання музичними іграми має найточніше, найдоцільніше спрямування на розвиток духовного світу кожного школяра. Воно “не є ізольованим процесом, а пов’язується із загальним розвитком учня і здійснюється у контексті становлення цілісної особистості.”2

Формування музичного досвіду відбувається і під час слухання музики. Дитина завжди і постійно чує різну музику: одноголосі пісні, хори, інструментальні твори – сольні чи оркестрові. Але таке безсистемне слухання

_________

1. Ростовський О. Я. Методика викладання музики у початковій школі: Навч. – метод. посібник. – 2-е вид., доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001 – с. 38

2. Там же, - с. 39

музики – ще не шлях до розвитку музичних здібностей та певного досвіду.

Справжнє ж слухання музики іде іншим шляхом і починається ще з першого року навчання у школі. Воно починається з вивчення й слухання такого музичного матеріалу, який повинен відповідати вікові дитини та бути близьким до її рухливої природи.

Найпевнішою допомогою в цьому може бути музичний інструмент або ж зразкове виконання пісень самим педагогом. А пісні – найрізноманітніші. Особливо корисними для дитячого віку, що зазначалось не раз, є пісні з репертуарного збірника “Весняночка”.

Зазначимо, що у процес слухання і сприймання музики включається досвід безпосередніх переживань і роздумів учнів, який формується під впливом музичних ігор і хорового співу, а також художній досвід, пов’язаний з виконанням музики до них. Це дає змогу розглядати музичне сприймання як основу засвоєння школярами втіленого в музичному мистецтві досвіду емоційно-естетичного ставлення до дійсності.

Особливість сприймання музики полягає в тому, щоб у поєднанні звуків різної висоти, тривалості, сили, тембру відчути красу звучання, виразність, почути цілісні художні образи, що викликають у слухача певні настрої, почуття і думки. Особливо, якщо вони побудовані на національній основі, народні пісні.

У процесі сприймання музики безперервно формується музичний досвід дитини. При цьому музика асоціюється, як правило, “не з яскраво усвідомлю вальними, чітко виділеними, відчутними образами-уявленнями, а з невиразними комплексними відчуттями, які не встигають піднятися до рівня усвідомлення. І лише при дальшому самоаналізі ці приховані компоненти сприймання можуть набувати форми наочного уявлення, образного метафоричного визначення...”1

_______

1. Назайкинський Е. О психологии музыкального восприятия. – М.: Музыка, 1972 – с. 180

У різних учнів один і той самий твір може викликати різні асоціації, залежно від індивідуальності слухача, його духовного досвіду. Чим молодший слухач, тим більше він опирається на позамузичні асоціації. Зрозуміло, що в педагогічному процесі не варто нехтувати асоціаціями учнів як необхідним елементом повноцінного музичного сприймання. Адже вони виникають у дітей незалежно від того, як до них ставиться учитель. Вони виникають на основі образів музичної гри, де слово, музика, хореографія формує ці асоціації.

Знання учителем природи музичної асоціативності дає можливість ефективніше формувати музичне сприймання учнів, а відповідно і певний музичний досвід. Н. О. Ветучіна зазначає, що “розвиток музичної сприйнятливості не є наслідком вікового становлення дитини, а результатом цілеспрямованого виховання, підпорядкованого на різних вікових етапах загальним закономірностями.”1

Отже, слухання і сприймання дитиною музичних образів гри