- невеликий об’єм довільної уваги, що вимагає від учителя уміння “переключати” різні види активізації завдань, види діяльності, індивідуальну та колективну форми роботи тощо. В даному випадку вчителю особливо треба знати психологічні особливості учня. “Формуючи психіку дитини, вихователь повинен враховувати, крім особливостей біологічного розвитку, закономірності психічного розвитку дитини як особистості.”1

- яскрава образна уява, її конкретність (звідси й необхідність пам’ятати про зв’язок характеру звучання музики з конкретними образами (низькі звуки – ведмідь, високі – пташка)). Знову ж таки, ця конкретно образна уява, розвивається завдяки іграм, а особливо завдяки синтезу, поєднання гри з піснею, елементами хореографії, театралізації. Під час синтезу даних видів мистецтв треба особливу увагу звертати на розвиток образної уяви

- схильність до гри через ігрові форми легко засвоюється навіть складний матеріал. Гра активізує уяву, увагу, пам’ять, розвиває творчі здібності. Відомо, що безпосередній процес засвоєння нового матеріалу першокласниками, в який вони так легко й охоче включаються на уроці, триває успішно лише 3-5 хвилин, після чого наступає втомленість, слабне увага. І відповідно у цьому віці діти здатні тривалий час брати участь в ігровій діяльності, особливо ролевій, що має певні мету, завдання, правила. Такі ігри на уроках у першому класі мають посісти значне місце.

Відомий грузинський педагог Ш. Амонашвілі у зв’язку з цим зазначив, що “якщо ми забудемо про те, що діти не можуть розлучитись зі своєю потребою гратися, то зробимо нашу методику не добрим путівником їх у світ пізнання, а бездушною мачухою... Почуття вільного вибору, як мені здається,

________________

1. Ковалева А. Г., Степанова А. А., Шабалина С. Н. Психология: Учебное пособие для педагогических институтов. – М.: Просвещение, 1966. – с. 95

складає психологічну основу гри. Однак це не означає, що, користуючись правом вибирати, дитина віддає перевагу тільки таким формам активності, які не будуть пов’язані з труднощами. Вибираючи гру, дитина тим самим приймає і пов’язані з нею труднощі, стає цілеспрямованою, вольовою, зосередженою у їх подоланні, що робить гру емоційно забарвленою і вмотивованою. Що поганого, коли процес навчання дитина та буде переживати так само, як вона переживає гру? Тоді ми будемо говорити не про ігрове навчання, а про навчання, що ґрунтується на позиціях самим дітей, на переживанні дітьми у цьому процесі почуття вільного вибору. Адже радіє дитина грі! Вона має радіти і навчанню! А таку радість повинні приносити їй ми – педагоги, вихователі, вчителі.”1

Спостереження за поведінкою дітей свідчать, що першокласники в цілому легко входять у роль школяра, успішно переключаються на навчальну діяльність. Разом з тим, їм властива легка збудливість, ранимість психіки, нестійкість мимовільної уваги, несформованість, тендітність всього організму, швидка втомлюваність від постійного сидіння, одноманітної діяльності. Ця особливість визначає необхідність урізноманітнення діяльності дитини, її постійної активізації шляхом постановки нових завдань, залучення до іншої діяльності, чергування індивідуальної та колективної форм, залучення до ігрової діяльності у поєднанні з піснями, танцями, елементами театралізації.

У цьому віці багатим стає емоційне життя дітей, накопичується життєвий досвід. Першокласники дуже люблять мультфільми, охоче слухають казки, пригодницькі оповідання, вигадують історії, фантазують. Дитяча уява створює надзвичайні сюжети для того, щоб зробити цікавішим

________________

1. Амонашвили Ш. Здравствуйте, дети! – М.: Просвещение, 1983 – с. 202-203.

життя. Така уява максимально спостерігається під час проведення ігор, зокрема музичних ігор.

Василь Миколайович Верховинець пропонує для розвитку уяви та збагачення музичного досвіду ігри, у яких зустрічаються герої з казок, оповідань чи просто герої, які б зацікавили малечу: “Сорока-ворона”, “Сидить Василь”, “Котик Мурчик”, “Галя маленька”, “Ляльчині іменини” та інші. Ці ігри розвивають увагу школярів, виховують позитивні почуття, розвивають артистичні здібності у вихованців, відповідно формують певний музичний досвід.

Відносно добре розвинута наочно-образна пам’ять дітей: вони легко запам’ятовують те, що їх особливо вражає, що безпосередньо пов’язане з їхніми інтересами. Помітними стають вияви словесно-логічної пам’яті.

Мова першокласників “досить розвинута – вони можуть у значних межах зрозуміти почуте, розповісти про побачене, висловити своє враження від якоїсь події, викласти свої думки, пояснити зміст знайомої гри, відчути виразність епітетів і порівнянь.”1

Запровадження ігрових елементів необхідне ще й тому, що в дітей-першокласників переважає наочно-дійове мислення і вони знаходять відповіді на запитання “чому?” і “як?” тільки в результаті виконання практичних завдань.

Пояснення вчителя, навіть підкріплені найрізноманітнішим наочним матеріалом, не будуть ефективними, якщо учень не спробує зробити все сам.

Підкреслимо, що в межах означених можливостей першокласників спостерігаються значні індивідуальні відмінності, пов’язані з фізіологічними

_________________

1. Ростовський О. Я. Методика викладення музики у початковій школі: Навч. – метод. Посібник. – 2-е вид. доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001 – с. 23

особливостями, станом здоров’я, умовами життя і діяльності, культурним рівнем сім’ї тощо. Відтак і готовність дитини до навчання в школі може бути різною.

Навчання першокласників має бути цікавим і радісним. Діти приходять до школи з різною музичною підготовкою і різними музичними задатками. Але у всіх дітей є деякий досвід слухання інструментальної музики, співу пісень, бачення і виконування танців, крокування під музику тощо. Їм розповідають і читають однакові казки, книжки, вони переглядають одні і ті ж телепередачі для дітей, кінофільми і мультфільми, стикаються з різноманітними подібними життєвими ситуаціями. Тому