Це дозволило нам зробити висновок про те, що в умовах загальноосвітньої школи в музично-виховній роботі слід виходити не з здібностей першокласників і їх підготовки, а з їхнього життєвого досвіду.

Водночас можна відокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві першокласникам, які відповідно виховують їх музичний досвід:

1. Діти мають певний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність. Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передавати своє ставлення до музики, різноманітних музичних образів гри. У першокласників з’являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої музичні уподобання, оцінювати ігрові елементи, виявляти художні інтереси. У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо у царині музично-мелодійного слуху. Учні можуть впізнати знайому пісню, визначити не тільки характер музики, але її настрій. У них поступово наладжується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття – більшість дітей здатні розрізнити високі й низькі звуки в інтервалах терції, кварти, квінти.

2. У сфері сприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, гра і танець, які взаємопов’язані і взаємодоступні для них також близькою їм є музика зображального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги уваги першокласників, музичні ігри повинні бути невеликі за обсягом з яскравими образами, певною драматургією.

3. У сфері співу можливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацький діапазон може складатись від декількох звуків до октави і більше. Водночас у дітей голосовий апарат ще не сформувався, дуже тендітний, зникання зв’язок крайове. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4. У сфері творчості можливості першокласників такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п’єсу зображального характеру.

Від якості музичних занять у першому класі значною мірою залежить музичний розвиток молодших школярів в наступних класах, а відповідно й формування їх музичного досвіду. При цьому вчитель має прагнути не до вирівнювання учнів у їх музичному вихованні, оскільки це неодмінно приведе гальмування розвитку частини дітей. Приділяючи особливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всіляко сприяти розвитку дітей обдарованих, ставити перед ними індивідуальні завдання. Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримки одних, і попередженням від “зіркової хвороби” – інших, музично обдарованих.

Розглянемо вікові особливості, музичний розвиток та формування музичного досвіду учнів 2-го класу. Для другокласників типовим є:

- багато загальних рис (гра, яскрава фантазія, цупка пам’ять та ін). Музичний досвід формується тут на основі знань про основні способи відображення в музиці життєвих явищ (вражальність і зображальність у музиці) про зв’язок великих жанрів музичного мистецтва з основними сферами музики (зв’язок опери, балету, симфонії з піснею, грою, танцем) про основні елементи музичної мови (мелодія, ритм, темп, динаміка, тембр тощо).

Знову ж таки, важливо правильно знайти співвідношення навчальної діяльності з ігровою, при цьому поєднуючи і розвиток фантазії, уяви, пам’яті і т. д. Василь Верховинець підібрав для учнів другого класу багато ігор, які позитивно сприяли б подальшому розвитку даних позитивних якостей. Наприклад, музична гра “У дзбаночку молоко” завдяки своєму змісту, формі та драматургії виховує у дітей спостережливість, розвиває дитячу фантазію та артистичні здібності. У даній грі знову ж таки поєднуються крім ігрових елементів пісня (слова народні музика В. Верховинця) та хореографія ( де учні-другокласники мають змогу ознайомитися з найпростішими танцювальними рухами). Це сприяє вихованню музичного досвіду дітей

- шкільний режим, досвід у навчанні. У 2-му класі закріплюються, поглиблюються і розширюються музичні знання, вміння і навички, набуті у 1-му. За своїми фізіологічними і психологічними особливостями другокласники мало відрізняються від першокласників. Вони так само відчувають потребу в русі, мають обмежений обсяг уваги. Але учні вже звикли і адаптувалися до шкільного режиму. Також набувають знань, умінь і навичок вони, в основному, у процесі гри. Але накопичений вже досвід робить процес музичного навчання більш свідомим.

- більше розвинуте абстрактне мислення, здібність аналізувати, узагальнювати явища та факти. У мисленні дітей велике місце ще посідають образні елементи. Але шкільне навчання приводить до поширення і поглиблення змісту абстрактного мислення, до дальшого розвитку суджень і міркувань. Активізуючи чуттєвий досвід, особливо спостережливість та абстрагуючи мистецьку діяльність дитини, можна набагато прискорити її розумовий розвиток і тим самим збільшити можливості для швидкого, глибокого і повного засвоєння нею навчального матеріалу. У даному випадку знову звернемось до авторських творів В. Верховинця, оскільки маса ігор з його репертуарного збірника сприяють розвитку абстрактного мислення. Це такі ігри: “Пташка маленька”, “Бім-бом”, “Зробим коло”, “Гляньте діточки” та ін. Розвиток абстрактного мислення, здібності аналізувати та узагальнювати можна виховувати у даних іграх з “Весняночки”, відповідно формуючи досвід учнів

- розширений музичний світогляд. Розвиток музичного світогляду є неодмінною умовою формування музичної культури дітей. Відповідно розвивається музикальність учнів. Під музикальністю розуміється сукупність здібностей, необхідних для успішної музичної діяльності. Музикальність особливо виявляється у активній самостійній діяльності людини.

Відомий психолог Б. М. Темпов виділив три основні музичні здібності, які складають структуру музикальності1. По-перше, це ладове чуття, яке у другокласників розвинене значно