Крім того, треба згадати ще одну надзвичайно цінну властивість гри: вона веселить, радує, а здорова радість, звіснож необхідна для здорового розвитку душі і тіла. Весела людина легше переносить горе і не так швидко піддається лихим зовнішнім впливам.

Теоретично майже всім відомо, яке велике значення для дітей мають ігри і забавки, але на практиці, інколи, можна спостерігати зовсім іншу картину. Навіть там, де є гарний, обладнаний майданчик, часто ніхто не грається. В чому причина? Не може бути й думки, щоб діти не любили бавитись. Є дві причини: діти або не мають часу, або не знаючи жодної гри і через те позбавлені радості, яку відчули б від ігор, якби їх знали. Ці дві причини – тяжкий докір вихователям, батькам та вчителям. Дитина мусить мати час на ігри, а справа їх поширення цілком знаходиться в руках вихователів. Це їхній обов'язок, яким не можна легковажити.

А.Макаренко зазначає: “Гра неодмінно повинна бути в дитячому колективі. Дитячий колектив, що не грається, не буде справжнім дитячим колективом. Гра повинна полягати не тільки в тому, що хлопчик бігає по майданчику та грає у футбол, а в тому, що кожної хвилини свого життя він трохи грається, він наближається до якогось ступеня уяви, фантазії, він щось із себе вдає, він чимось більш високим себе почуває граючись. Уява розвивається тільки в колективі, що неодмінно грається. І я як педагог повинен з ним хоч трохи гратися. Якщо я буду тільки привчати, вимагати, наполягати, я буду сторонньою силою, може й корисною, але не близькою. Я повинен неодмінно трохи гратися і я цього вимагаю від усіх своїх колег...” Макаренко А.С.Лекції про виховання дітей. Твори в 7-ми т. – Т.5.-К.:Радянська школа, 1954. – с.201.

Таким чином, гра – це не лише розвага і забава, що заповнює дозвілля школярів, але й один з найсерйозніших засобів педагогічного впливу на них.

Ведучи бесіду про ігри та їхню різноманітність ми не можемо не вказати на ігри, які відіграють важливу роль в музично-естетичному вихованні дитини і є своєрідним містком до входження у доросле середовище, життя. За своїм походженням вони такі ж давні, як і саме людство. Мова ведеться про дитячі музичні ігри.

Музичні ігри – це невеликі музично-поетичні твори, в основі яких лежить розкриття різних життєвих колізій засобами рухових елементів Смоляк О. Український дитячий музичний фольклор. – Тернопіль: Лілея, 1998 – с.29. Вони зародилися дуже давно, мабуть на початковому етапі суспільного розвитку людства і є плодами творчої діяльності самих дітей, хоча значна їх частина перейнята з репертуару дорослих, особливо з обрядового фольклору.

Педагог-музикант ЗОШ№22 м.Івано-Франківська Лідія Володимирівна Кульчицька пояснює необхідність таких ігор у житті дитини. Вона каже: “Перш, ніж приступити до навчання дітей музики в загальньоосвітній школі, треба задуматись кожному вчителю, який собі поставив таку мету, що дасть це навчання і як його сприймуть учні, чи в доступній формі проходитиме це навчання чи не порушиться життєвий звичайний режим цієї дитини. Бо до того, як діти потрапляють у школу, вони вчаться життю у процесі гри.

Тому вчитель, а особливо вчитель музики, повинен продовжити цей процес гри. Потрібно зробити процес навчання на уроках музики таким, щоб діти не помічали, що їх вчать. Він повинен проходити так, щоб дітям хотілось у ньому безпеосередньо жити, брати участь з цікавістю і максимальною віддачею. А для цього потрібно вчителю музики стати цим же учнем і вчитися разом з дітьми. Таке взаємне збагачення життєвим досвідом дітей і вчителя дає найкращі, суттєві результати у процесі музичних ігор...” Кульчицька Л.В. Музичне виховання в початкових класах загальньоосвітньої школи. – Івано-Франківськ, 2000 – с.5

Однак гра принесе користь тільки в тому разі, якщо вихователь, музичний керівник чи вчитель музики будуть добре обізнані з анатомо-фізіологічними та психологічними особливостями дітей різних вікових груп, та зокрема кожного учня та методикою проведення ігор.

Тобто, говорячи про ведучу роль виховання, неможливо забувати про активну позицію особистості, яку виховують. Педагог зобов'язаний вивчати і знати моральні якості учнів, рівень і характер їх фізичного й психологічного розвитку, їхні інтереси, здібності прагнення, ідеали, успіхи в навчанні, дисципліну, організованість, працьовитість, громадську активність, роль і місце кожного учня в житті класного колективу. З одного боку участь у грі тісно пов'язана з естетичними почуттями дітей, з іншого – під керівництвом вчителя музики контролюється їх свідома поведінка. Тому необхідно так спрямувати ігрову діяльність, щоб гра “торкаючись естетичних почуттів, дозволяла школярам варто оцінювати її” Вільчковський Е.С. Рух і музика: ігри під музику для дітей дошкільного і молодшого віку другої та середньої груп дитячого садка. – К.:Музична Україна, 1986. – с.4

Коли під час гри діти не веселі, не бавляться і не радіють, то винен у цьому сам керівник. Можливо, він вибрав гру, що невідповідає дитячому вікові, може, не вгадав слушного часу для гри, або не зумів зацікавити грою дітей, чи вже відразу придушив дитячу радість, не дозволяючи їм голосно тішитись, щоб, мовляв, були чемні та спокійні. “Такі дії, як вказує В.Верховинець – свідчать про певне незнання дитини.” Верховинець В. Весняночка: ігри з піснями для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку. – 55-те вид. –