Отже, розгянувши в загальному плані що таке музичні ігри та їхнє значення, ми визначили їхню мету та головні педагогічні цінності.

Звідси, мета музичних ігор – через синтез музики і слова, танцю, ритмічних рухів та творчих проявів виховувати музичні здібності школяра української національної школи.

Зазначимо, що педагогічна цінність музичної гри заключається в тому, що вона:

поєднує гру, працю навчання, виховання, і розвиток учня;

формує моральний і розумовий рівень;

формує музичні здібності школяра;

збагачує дитину уявленнями про оточуюче (народні звичаї, обряди, свята, народні музичні інструменти, музичний фольклор);

допомагає подолати свою невпевненість;

створює умови для вправляння в певних музичних навиках;

є особливою формою дитячої праці, виконавства;

є засобом згуртування дитячого колективу;

допомагає вчителеві всебічно вивчити учнів, проникнути в їх духовний світ;

формує прояви дисциплінованості, витримки, терпіння, мужності, великодушності, самостійного судження дитини;

розвиває творче уявлення, фантазію в самостійній музичній діяльності школяра;

формує активність, ініціативу, зосередженість, цілеспрямованість, самоконтроль, самооцінку;

сприяє розширенню музичного досвіду, мови та диригентських навичок, виразності виконання;

стимулює дитину до застосування набутих знань у практичній діяльності.

Те, що музичні ігри зародилися дуже давно, було сказано нами не випадково. Український дитячий музичний фольклор, складовою якого є даний вид ігор, “сформувався ще на теренах проживання автохтонного українського етносу і є відзеркаленням способу музичного мислення нашого народу” Смоляк О. Український дитячий музичний фольклор. – Тернопіль: Лілея, 1998. – с.4 (78 с)

З точки зору ХІХ-ХХ століття зазначимо, що музичні ігри вже використовувались педагогами-мистецтвознавцями у навчально-виховних цілях. А в сучасні дні програма “Музика” навіть реалізувала концепцію музичного виховання школярів на основі української національної культури , яка в узагальненому вигляді полягає у визнанні провідної ролі музичного фольклору (складовою якого є музичні ігри) в музично-естетичному вихованні дітей Бервецький З., Марченко Р., Ростовцький О., Хлєбнікова Л. Прошрами з музики середньої загальноосвітньої школи та приурочні методичні розробки: 1-4й клас. – К.:Освіта, 19991, - К.: Перун, 1996.

Хотілося б в цьому аспекті звернутись до педагогічної творчості класика української музики, композитора, піаніста, диригента, вдумчивого педагога, вченого-фольклориста, активного громадського діяча Миколи Віталійовича Лисенка.

Свої переконання Микола Віталійович доводив невтомною працею. Ще під час навчання в університеті, почав збирати і накопичувати фольклорний, етнографічний та музичний матеріал. Композитор-педагог вважав, що спеціально підібраний репертуар, високохудожні зразки фольклору , які йдуть з сивої давнини – це важливий засіб розвитку творчих здібностей школярів в українській школі.

Для дітей Лисенко написав три дитячі опери: “Коза-дереза”, “Пан Коцький”, “Зима і весна”. Але особливо важливим для навчально-виховного процесу в загальноосвітній школі є праця “Молодощі”. Це збірка народних ігор та дитячих пісень, від яких віяло молодістю, веселістю і свіжістю. Зазначимо, що завдяки цій збірці та ряду інших праць для школи, в наш час досвід роботи М.В.Лисенка широко використовується в українській національній школі Василенко З.І. Фольклористична діяльність М.В. Лисенка. – К., 1972.

Близькою вчителям України є методична система Миколи Дмитровича Леонтовича, уславленого майстра хорових мініатюр, неперевершеного інтерпритатора народної пісні й талановитого вчителя. Завдяки музичним іграм композитор залучав дітей до створення власних мелодій, вправ (“Нестійкі звуки”, “Нота з крапкою”, “Розмір” тощо).

Практичні аспекти його педагогічних ідей і поглядів зібрані і розкриті в теоретичному посібнику під назвою “Практичний курс навчання співу у середніх школах України” Леонтович М. Практичний курс навчання співу у середніх школах України. – К.:Музична Україна, 1989. – 296с. написання якого завершено у 1920 році. Музичне виховання у школі М.Леонтович пов'язував з піснею як найправдивішим за своєю естетичною й художньою суттю життєвим явищем. Він послідовно дотримувався принципу визначальної ролі фольклору, зокрема музичних ігор, у навчанні, вихованні та розвитку дітей. Однак невдовзі М.Леонтович трагічно загинув, але його педагогічна спадщина виявила належний вплив на розвиток української музичної педагогіки. А книга педагога – композитора стала дорогоцінним творчим досвідом прогресивного музичного діяча, який працював з почуттям відповідальності за свою вчительську професію і своєрідною музично-педагогічною школою, яка відіграла помітну роль у навчанні, вихованні та розвитку школярів української національної школи.

Відродження інтересу до української духовної культури, народної пісні, пошуки нових шляхів музичного виховання спонукають до вивчення методичної системи Кирила Григоровича Стеценка можливостей використання його підходів, методів і прийомів у загальноосвітніх школах України.

Педагог підкреслював особливу роль народної пісні у вихованні співочих навичків, а також поєднання пісень з іграми. Він казав: “З усіма іграми повинна здебільшого товаришувати пісня, легко доступна своєю мелодією вихованнцям. Хай малеча бавиться, співаючи, і хай співає, граючись, - в цьому надзвичайно велика потреба у самої дитини, у її дитячого товариства та усього молодшого покоління нашого музичного народу” Стеценко К. Мелодика шкільного співу. – К.: Музична Україна, с.113.

Велике значення для навчально-виховного процесу української національної школи має збірка “Проліски” Якова Степановича Степового, в якій є чимало музичних ігор з елементами танцю і театралізації. Ця праця – важливий крок у створенні дитячого репертуару для школярів Степовий Я. Проліски. – 1993. – 356 с..

Педагогічний досвід, тонке художнє почуття та здобутки вченого-фольклориста Філарета Миколи Колесси допомогли йому відібрати для всіх праць високохудожні зразки народопісенної лірики, які надзвичайно яскраво розкривають дітям красу рідного краю, силу і багатство внутрішнього світу людини. Основою педагогічної спадщини композитора є “Шкільний співаник” Колесса Ф. Шкільний співаник. – К.: Музична Україна, 1991. – 224 с., головною метою якого, як вказує автор, - привести пісенний матеріал для науки співу в народній і середній школі таким чином, щоб за допомогою нового “привчалась