Народні пісні, що були пов'язані з іграми, засвоювались практично: лектор подавав зміст гри, розподіляв ролі серед студентів, і після вивчення вокальної частини, учні закріплювали пройдений матеріал, виконуючи пісню разом з рухами. Використання пісень у грі має важливе значення. Григорій Терлецький вказує: “Найкращим річевим виявом ритму, що панує у вселенній є пісня. Пісня, є чимось вимріяним, надуманою красою, вартісною самому в собі, чимось ідеальним, абстрактним і абсолютним. А вже пісня з забавою, пісня-гра, - це вже зовсім реальне й конкретне, що його дитина може вже цілим єством переживати” Українське Дошкілля: пісні, ігри, танці, вірші й загадки: Для дітей дошкільного віку. – 2-е вид. – К.:Музична Україна, 1991 – с.130

В основу музичного виховання учнів був покладений власний дослідницький матеріал, крім того, широко використовувалась спадщина українських, російських та західноєвропейських класиків. Вміло показуючи кожну музичну фразу, керівник сприяв всебічному розвитку художнього смаку студентів.

Вражала кипуча енергія керівника-педагога, який не тільки робив цінні вказівки щодо вокалу, а й ретельно відпрацьовував жести, рухи й міміку тієї чи іншої гри. Така система передачі подачі матеріалу захоплювала студентську молодь.

Як педагог Василь Миколайович почував своїм високим обов'язком піклуватися й думати про підготовку ??? мистецької зміни. ??? вивчаючи в школах рідного краю, майбутній композитор виношував задум написати збірник дитячих ігор з піснями, який допоміг би дітям прищепити естетичні самки.

Він писав, що дитина мусить мати час на ігри, і що справа їх поширення знаходиться цілком у руках вихователів.

Саме в період активної педагогічної діяльності В.Верховинець завершує свою довгорічну роботу над “Весняночкою” і випускає її в світ Верховинець В. Весняночка. Харків: Державне видавництво України, 1925 – 120 с., виклавши в ній міркування щодо методики роботи з дітьми. Молодого класовода постійно хвилювало те, що багатющий ігровий матеріал, створений народом та породжений буйною дитячою фантазією, часом забувається і безслідно гине, ніким не записаний і не упорядкований.

Одним із могутніх засобів досягнення бажаного результату у вихованні та забезпеченні гармонійного розвитку особистості автор “Весняночки” вважав музичні ігри. Він говорив: “Гра – є наймиліша хвилина, котрої потрібно дитині для всебічного виховання її молоденького тіла, розуму та індивідуальних здібностей” Верховинець В. Весняночка. – Харків: ДВУ, 1925 – с.3.

Усі різнотематичні ігри, вміщені до збірки, об'єднує одна загальна риса: вони покликані у привабливій, доступній формі всебічно розвивати дітвору, спрямовувати у бажане русло формування дитячого світогляду.

У даному випадку В.Костів керується науковим принципом педагогіки. Формуючи у школярів правильні наукові поняття у процесі музичних ігор, керівник має забезпечити високий ідейно-теоретичний рівень розвитку дитини, подати факти, явища, ідею, зміст гри у розвитку і взаємозв'язку, забезпечивши історизм у їх подачі, показати учням силу і могутність людського розуму, розкрити роль науки в продуктивності праці, в будівництві самостійної та незалежної України.

Репертуар “Весняночки” автор побудував на основі фольклорного матеріалу, власних творів та кращих зразків заново переосмисленої музично-ігрової літератури своїх сучасників.

Професор Ю.Яновський писав про “Весняночку”: “Тут автор пояснює, тобто викладає, якими повинні бути самі ігри відповідно до подачі пісні, інакше кажучи, дає малюнок драматичної дії. Це надзвичайно цінно і цікаво...” Там же, - с.5

Музично-педагогічна громадскість України тепло вітала перше видання “Весняночки”. З цього приводу професор М.Грінченко – відомий український музикознавець у статті “Музична робота з дітьми” зокрема відзначив: “Для молодого керівника дитячими групами це єдиний найбільш свіжий і найбільш повний матеріал, іншого зараз на нашому ринкові нема” Грінченко М. Музична робота з дітьми // “Музична газета”, №1, - К., 1926 .

Гортаючи сторінки “Весняночки” легко помітити, що до неї увійшли ігри, здатні посісти важливе місце в процесі дитячого виховання. Немає сумніву, що молоді школяри залюбки водитимуть ігри, а вихователі, вчителі та батьки – усі, хто матиме “Весняночку”, не раз згадають теплим словом її автора.

А ось як відгукнувся М.Т.Рильський, коли йому стало відомо, що відділ морального та естетичного виховання науково-дослідного інституту педагогіки колишньої УРСР рекомендував перевидати “Весняночку” втретє: “Державне видавництво України видало методичний посібник до дитячих ігор зі співами “Весняночка” відомого українського композитора, музикознавця, педагога В.М.Верховинця. Книжка ця відіграла надзвичайно велику роль в естетичному вихованні дітей” Із листа М.Т.Рильського до міністра освіти УРСР 3 квітня 1964р., м.Київ.

Ознайомившися із змістом даного репертурно-методичного посібника звернемо увагу на те, що ігри і пісні в ньому зібрано і укладено за певним принципом, а саме: у другому розділі пропонується ігри та пісні на різні теми. У наступних розділах всі ігри та пісні упорядковано до кожної пори року.

У книзі з дитячими іграми та забавами “Рухливі, веселі, винахідливі” вказується: “Однією з умов, необхідних для проведення гри, є вік її учасників” Рухливі, веселі, винахідливі. Дитячі ігри та розваги (упоряд. Г.М.Аксельруд). – К.:Богдана, 1995. – с.4.

Ми також визначаємо те, як пристосувати до дитячого віку репертуарний матеріал другого розділу. Тобто, ігри тут розташовано в порядку поступового ускладнення, відповідно до цього їх почергово можна використовувати у відповідності від зменшення до збільшення віку дитини.

В даному аспекті проявляється принцип систематичності і поміркованості у проведенні ігор з молодшими школярами . Систематичність вимагає послідовного і безпосереднього підходу від нижчого до вищого ступеня викладання і учіння. При такому переході кожний елемент засвоюваного учнями грунтується на раніше набутих знаннях і виступає як їх логічний розвиток .

Музичні ігри, розроблені і описані автором посібника ввібрали в себе кращі зразки народного пісенного фольклору