РЕФЕРАТ

Видатні діячі та випускники Києво-Могилянської академії

.

2005

ПЛАН

Вступ ........................................................................................................

1. Петро Могила – найяскравіша постать в історії Києво-

Могилянської академії ........................................................................

2. Провідні діячі Академії .......................................................................

2.1. Розвиток української мови ...............................................................

2.2. Розвиток іноземних мов ...................................................................

2.3. Поезія ................................................................................................

2.4. Малювання і музика .......................................................................

2.5. Філософія та історія ......................................................................

2.6. Державно-правова думка в Україні ..............................................

2.7. Розвиток автономістичних ідей ....................................................

2.8. Освіта ..............................................................................................

2.9. Медицина ........................................................................................

2.10. Церква ..........................................................................................

Висновки ...............................................................................................

Список використаних джерел ..............................................................

Вступ

А як їх наймення?

І де їх могили,

Щоб скласти хоч пізні вінці!

Леся Українка

На сторінках історії кожного народу карбується його образ інтелект, духовність, врода, гідність, здатність будувати чи руйнувати, споживати чи творити. Творення — то чи не найважливіша риса народу, нації, що містить у собі найвичерпніше поєднання розуму й духу, які набуваються й передаються з роду в рід, із покоління в покоління. Одним із таких витворів українців є Києво-Могилянська академія.

Скільки б Ви не перегортали сторінки нашої минувшини, на-трапите на Академію — на її праобраз і підґрунтя, які сягають ще часів Руси-України, на її сутність як функціонуючої інституції, на її символи, що позначилися на українській культурі, ментальності й збереглися в ду-ховному світі аж до сьогодні.

Часові межі Києво-Могилянської академії — це 1615—1817 роки, тобто два століття. Ці століття багато важили в нашій історії. У перемогах і поразках виборювалась незалежна українська держа-ва, формувалися її адміністративні, судові, культурні установи, гар-тувалися збройні сили, прилучалася до спільної справи церква. І на всіх етапах у будь-якій царині суспільного життя України бачимо творчу силу Академії, її вихованців [5].

Виникла Києво-Могилянська академія на хвилях національно-культурного відродження України кінця XVI — почат-ку XVII ст. й швидко стала головним осередком освітньої, наукової, мистецької інтелігенції, яка формувала духовний світ, суспільно-політичну думку й національно консолідуючу свідомість українців.

Ще під ім'ям Київської братської школи, заснованої 15 жовт-ня 1615 року на дарованій Галшкою Гулевичівною київській землі, що ви-явилася такою благодатною, Києво-Могилянська академія взяла за провідний напрямок своєї діяльності служіння людям «всякого роду й стану», виховання дітей у вірі «древній українській», православній, на-вчання їх наукам вільним, світським. Тобто школа проголошувала себе всестановою, світською, народною. Засади всестановості, в яких знай-шла реальне втілення ідея оцінки людської гідності не за походженням чи достатком, Академія зберігала протягом всього свого існування.

1. ПЕТРО МОГИЛА – НАЙЯСКРАВІША ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ

Варто зазначити, що становлення Києво-Могилянської академії відбувалося у надзвичайно складних умовах. На зміну естетиці європейського гуманізму, релігійній толерантності, культурній інтеграції європейського Відродження й Реформації на східнослов'янські землі приходить духовна криза, викликана Люблінською (1569) і Берестей-ською (1596) уніями та інтенсивним наступом католицтва.

Саме тоді провідники Академії роблять вибір, що, як підтвер-див час, був історично виправданий. Він став поворотним в історії української культури й загалом історії України: не полишаючи ґрунту національних надбань у царині освіти, виховання, віри, традицій, Ака-демія стає на шлях засвоєння західноєвропейських духовних здобутків, шлях культурного компромісу східної, слов'яно-візантійської, й західної, європейської, культур з підпорядкуванням потребам власного суспільст-ва. Як зазначає італійський вчений Санте Ґрачотті, центр тяжіння в ук-раїнських духовних орієнтаціях зміщується у бік Заходу, «західна модель стає висхідною для формування характеру української культури», і саме Києво-Могилянська академія здійснює «культурний синтез великої ва-ги для себе самої і для всієї Європи” [4].

Цей напрямок набрав особливо виразних рис з появою в Укра-їні Петра Могили. Мислитель, політик, освітній і релігійний діяч, Моги-ла випереджав багатьох своїх сучасників у їх починаннях. Він рішуче долав перепони несумісності, нетерпимості, сприяв зближенню двох культурних світів — східного й західного, що історично склалися.

Діючи в царині освітній, церковній, політичній, Петро Могила вважав, що досягти успіхів можна лише спираючись на ерудованих уче-них і високоосвічених богословів, навчених і дисциплінованих священиків і ченців, на людей державного мислення, які б гідно могли репрезентувати Україну на найвищих щаблях міждержавних відносин.

Київський братський колегіум, або гімназіум, що почав діяти на основі об'єднаних шкіл 1 вересня 1632 року, став найважливішою тур-ботою Петра Могили. Ним він опікувався до самої смерті і вважав єди-ною заставою свого земного життя.

До праці в Колегіумі він залучає навчених у європейських університетах за його до-помогою професорів. Тим часом з являються свої добре підготовлені в Колегіумі випускники. Вчені кола Петра Могили укладають підручники. заявляють про себе як визначні філософи (Інокентій Ґізель, Иосиф Кононович-Горбацький), пишуть історичні й публіцистично-релігійні праці (Петро Могила, інокенпй Гізель, Афанасій Кальнофойський, Силь-вестр Косов, Стефан Почаський та ін.), отримують докторські бого-словські звання (Ісайя Трофимович-Козловський, Иосиф Кононович-Горбацький, Ігнатій Оксенович-Старушич). Петро Могила відкриває під патронатом Колегіуму, як годилося вищим школам, «училищні ко-лонії».

Природно, що Петро Могила прагнув закріпити за Ака-демією статус вищої школи офіційним державним документом.

Наміри Петра Могили здійснив вихованець Академії гетьман України Іван Виговський. До Гадяцького договору, укладеного ним з Річчю Посполитою, був внесений пункт: «Академію Київську дозволяє його Королівська Милість і стани коронні установити, яка має користу-ватися такими прерогативами і вольностями, як і Академія Краківська» [11].

Згодом права Академії було підтверджено в угоді, підписаній королем Міхалом Корибутом Вишневецьким і гетьманом Михайлом Ханенком у грудні 1670 pоку, царською грамотою від 26 вересня 1701 року" [2].

Академія успадкувала ім'я Петра Могили, свого благодійника, освітнього й духовного провідника: вона увійшла в історію під назвою Києво-Могилянської. Своєю організаційно-адміністративною структу-рою, демократичними засадами всестановості й рівності всіх у навчанні, маючи самоврядування і власне судочинство, високий рівень викладання, вона гідно несла