В Академії сформувалася своя вокально-хорова, компози-торська и виконавська школа, за духом глибоко національна, з помітним впливом музичного мистецтва Європи, найперше Німеччини й Італії. Музика була органічною частиною духовного життя Академії, яка дала світові таких композиторів, як Максим Березовський та Артемій Ведель.

2.5. Філософія та історія

Особлива роль в історії вітчизняної освіти й науки належить академічним курсам філософії та історії. За порівняно короткий термін професори Академії переосмислили світові філософські здобутки від ан-тичності до Нового часу й виробили власні концепції, уґрунтовані на національній філософській спадщині та ментальності українського наро-ду. Філософія в Академії сформувалася в певну систему знань: раціональна, моральна, натуральна філософія, логіка і психологія.

Філософські та історичні знання формувати світогляд студентів, сприяли осягненню новітніх світових знань, культури, політичної і право-вої думки. В уроках світової й вітчизняної історії шукали могилянці відповіді на суспільно-політичні проблеми, які ставило перед ними саме життя. Розв'язувати їх доводилося вихованцям Академії, коли, полишив-ши рідні стіни, вони залучалися до служби в державних та військових ус-тановах, дипломатичних посольствах тощо, де так чи інакше повинні були проявляти свою громадянську позицію, своє ставлення до долі України.

Архімандрит Золотоверхого Михайлівського монастиря Теодосій Софонович, учень Академії, з приводу громадянської відповідаль-ності українців писав у передмові до своєї «Хроніки» (1672): «Кожній людині необхідно знати про свою Вітчизну і іншим, які питають, роз-повісти, бо .людей, котрі не відають свого роду, за дурнів вважають» [7].

Особливо активізувалася історична думка після поразки геть-мана Івана Мазепи, коли западала зневіра у можливе визволення від російського поневолення, а за нею повзла байдужість, згасав інтерес до долі Вітчизни. Праці випускників Академії Теодосія Софоновича. Рома-на Ракушки-Романовського (Самовидця), Самійла Величка, Григорія Граб'янки нагадували українцям про славні сторінки їхньої історії, не да-вали згинути національній українській ідеї і державницькій думці. “І щоб звершення ці не пішли у забуття, я замислив історію сію написати на не-забудь нащадкам”.— зазначав у «Слові до читача» свого Літопису Гри-горій Граб’янка [3]. Навіть без вступних настанов їхні твори були зрозумілі й відігравали належну роль. Праці могилянців звеличували гетьманів, на-родних героїв, здобуті ними зольності, нагадували українцям, що була у них воля. була своя держава і що не довіку носити чуже ярмо. Таким чи-ном, саме Києво-Могилянська академія та її вихованці продукували суспільно-політичну думку, формували національну свідомість українців, їхні патріотичні настрої.

2.6. Державно-правова думка в Україні

Києво-Могилянська академія зробила значний внесок у роз-виток державно-правової думки в Україні. На лекціях професорів, у ба-гатій академічній бібліотеці студенти знайомилися з державними теоріями великих мислителів — Платона. Арістотеля, Жана Бодена. 70-маззо Кампанелли, Ніколо Макіавеллі, ранньобуржуазних учених — Томаса Гоббса. Самуеля Пуффендорфа, Гуто Греція, Франка Буддея з творами французьких енциклопедистів (вперше у Східній Європі пере-кладені могилянцями). Добре знали в Академії й доробок у цій галузі Станіслава Оріховського-Роксолана, могилянських вчених Петра Могиля, Теофана Прокоповича, Якова Козельського, Григорія Политики. Федора Туманського, переклади Гавриїла Бужинського, Григорія Козицького та інших. Теоретична думка, вироблена в Академії, стала однією з підвалин політичного мислення українців. Без неї не можна уявити діяльність таких вихованців Академії, як соратники Богдана Хмельницького дипломати Силуян Мужиловський, Іван Кравченко, Федір Вешняк, Іван Чорнота; мазепинці Іван Максимович, Григорій Герцик; церковні діячі Сильвестр Косов, Йосиф Тризна, Mелегій Дзик. Інокентій Гізель. Діонисій Балабан, Йосиф Нелюбович-Тукальський; гетьмани Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик, кошовий Кость Гордієнко, їхнє державно-політичне мислення й дії, спрямовані на становлення незалежної Української держави, засвідчені у відносинах з Росією, в угодах з Польщею, Туреччиною, Швецією, “Конституції» й«Виводі прав України» Пилипа Орлика.

Значний вплив на українське суспільство мав знаменитий «освічений стан» військових канцеляристів, що складався з вихованців Академії. Службу вони розпочинали в канцеляріях сотенного, полкового управління, у Генеральній військовій канцелярії, Генеральному суді й інших установах.

Із стану військових канцеляристів вийшло чима-ло письменників, дипломатів, літописців, зокрема Самійло Величко, Гри-горій Граб'янка, поет і перекладач Семен Дівович, письменник, гро-мадський діяч Афанасій Аобисевич. У їхніх творах — віршах, літописах, хроніках, діаріушах — знайшли відображення події вітчизняної історії, найбільш пов'язані з виборюванням суверенності України.

Варто додати, що майже всі майбутні гетьмани України — Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький. Петро Дорошенко, Дем'ян Многогрішний, Михайло Ханенко, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Іван Скоропадський, Павло По-луботок (наказний), Данило Апостол, переважна більшість полкової, сотенної старшини, провідники Запорожжя — Кость Гордієнко, Іван Глоба. Володимир Сокальський і багато-багато інших — вихованці Києво-Могилянськоі академії".

2.7. Розвиток автономістичних ідей

В умовах посиленого наступу російського царизму на суве-ренність України після поразки Івана Мазепи, коли відбувалось нищен-ня її державних установ, козацько-адміністративного устрою, війська, руйнування Запорозької Січі, коли гинула на очах завойована великими втратами незалежність, у суспільно-політичному русі зароджується автономістичний напрямок, провідниками якого були знову ж таки вихо-ванці Академії.

Ідеями осібного місця України в складі Російської імперії керу-валися могилянниці