У творчості загальне органічно пов'язане з унікальним: кожна культурна цінність є неповторною, байдуже, чи мова йде про витвір ми-стецтва, винахід або технічну новинку. Тиражування в тій чи іншій формі вже відомого, вже створеного раніше – є тільки поширенням, а не творенням культури. Проте й воно необхідне, оскільки втягує широкий загал людей в процес функціонування культури у суспільстві.

Розвиток культури – суперечливий процес, у якому відбиваєть-ся широкий спектр нерідко протилежних соціальних і національних інтересів конкретної історичної доби.

1.5. Зв’язок культури із суспільством

Наступність у розвитку культури означає не лише активне вико-ристання новими генераціями накопиченого раніше досвіду, але й вплив досягнутого в минулому на формування культури майбутнього. Будь-які порушення наступності, особливо під впливом зовнішніх факторів, істо-тно впливають на процеси культуротворення. Наприклад, Західній Європі знадобилося кілька століть, щоб відновити і вивести на новий рі-вень культуру міст – центрів античної культури, зруйнованих під час Великого переселення народів. Таким чином, культура є соціально де-термінованою, що пояснюється її входженням у соціально-історичний контекст. Культура не може існувати відірвано від політичних, соціаль-них; економічних проблем, які вирішує суспільство на кожному етапі свого історичного розвитку. Періоди поступу чи занепаду в розвитку культури завжди узгоджуються з певними історичними обставинами і в цьому розумінні є об'єктивно обумовленими.

Соціально-економічні умови детермінують явища культури, але створює її людина. Людина діє під впливом внутрішніх спонукань, але творчий процес відбувається в певних суспільних умовах і відповідає певним суспільним потребам. Наприклад, вся культура людини первіс-ного суспільства, починаючи з добування їжі, звичаїв та моралі і закін-чуючи міфами та ритуальними танцями, прямо чи опосередковано ви-значалася соціально-економічними умовами її діяльності. Зв'язок перві-сного мистецтва з характером трудової діяльності, потребами колективу є безпосереднім і очевидним.

У більш розвинених суспільствах зв'язки між розвитком культу-ри і соціально-економічними умовами життя суспільства ускладнюю-ться, але вони не зникають. На культурні процеси впливають рівень розвитку матеріального виробництва, рівень життя, ступінь політич-ного розвитку, забезпеченість засобами культурного розвитку. Не іс-нує прямопропорційного зв'язку між рівнем життя і культурою суспі-льства. Високий рівень життя може створювати сприятливі умови для оволодіння культурою, а може й навпаки – вести не до розвитку, а до розкладу і занепаду культури. Складність процесу соціальної детермі-нації культури виявляється у тому, що зв'язок між суспільними умо-вами і культурою є нелінійним, різноплановим, історико-конкретним. Культура є історичною і соціально обумовленою формою люд-ської діяльності, способом збереження, регулювання і розвитку всього суспільного життя.

Творення культури не завжди співпадає з творенням історії. Науково-технічна і художня творчість як нове, унікальне дає резуль-тати, які потім включаються в історичний процес, вносять в нього нові елементи. Люди творять історію, але наслідки їх діяльності складаються під впливом багатьох факторів, тому не всі прояви культури "вплітаються" в об'єктивний хід історії.

Світова культура є багатоманітною, сповненою регіональних, на-ціональних та інших відмінностей. Джерело цих відмінностей – в істо-ричних умовах формування окремих культур. Багатоманітність культур створювалась в умовах відокремленості різних регіонів планети. Проте у процесі розвитку суспільства посилювалася взаємодія культур. У міру того, як історія ставала всесвітньою, тобто загальною для всіх народів, можливості взаємовпливу культур значно зростали. Але поряд із за-гальносвітовою культурою залишаються і відмінності культур, які відбивають особливості буття певних соціально-історичних чи етнічних спільнот. Сформувавшись, культура кожної спільноти сама стає активною історичною силою. Тому особливості культури впливають на конк-ретну історію народу, його соціальний розвиток.

Сучасна світова культура є невичерпною у своїх одиничних проявах, дуже багатою на етно-національні форми і різновиди. У ній співіснують як вершинні прояви індивідуальної та колективної творчості, так і архаїчні форми, подібні до тих, що збереглися в або-ригенів басейну Амазонки або о.Нової Гвінеї. Існування культурних відмінностей – джерело багатоманітності історичного процесу, вони надають йому поліфонії та багатовимірності. Культура кожного суспільства як певна цілісність є неповторною, унікальною. І ця неповторність, незамінність кожної культури означає, що в певному сенсі різні культури рівні між собою. Звичайно, є більш розвинені і сильніші культури, а є менш розвинені, менш поширені.

Для визначення відмінностей всередині певного суспільства використовується поняття "субкультура" – наявність специфічних для певних соціальних груп культурних ознак (спосіб, стиль життя за професійними, етнічними, соціально-груповими критеріями).

Науково-технічний прогрес, розвиток міжнародних відносин, економічна інтеграція стали факторами, які впливають на інтернаціоналізацію культури. Вони спонукають до посилення і поглиблення взаємодії та взаємопроникнення культур, до розвитку інтеграційних процесів у цій сфері, але й породжують різноманітні суперечності, оскільки характер і наслідки процесу взаємодії культур багато в чо-му залежать від соціальних умов. Інтернаціоналізація зустрічає і опір, особливо коли вона відбувається шляхом витіснення однієї культури іншою. Тоді виникають напружені й складні відносини між різними національними і регіональними культурами, тенденції не тільки до збереження самобутності, зміцнення, але й відособлен-ня національних культур. Особливості національних культур призво-дять до істотної різниці в сприйнятті навколишнього світу їх носіями.

Взаємопроникнення і відособлення, зв'язки і протиставлення – ось діалектика сучасного культурного процесу.

В умовах розбудови незалежної України одним з основних на-прямків державної політики є національне відродження українсько-го народу, всебічний розвиток його культури, засвоєння кращих традицій історико-культурного минулого, його цінностей, виховання на цих засадах молодого покоління.

ІІ. ЕВОЛЮЦІЯ КУЛЬТУРИ

2.1. Принципи