Одним з найбільш поширених і зрозумілих дітям видів народного декоративного мистецтва є керамічна (глиняна) іграшка: косівські та кутські свищики, яворівські свистунці, монетковий опішнянський посуд, ужгородські коники та півники... їх досить широко використовують в дитячих садках для розвитку дитячої творчості в малюванні та ліпленні. Діти повинні усвідомити і запам’ятати, в чому полягають особливості одного виду іграшок від іншого, а потім набути вміння, повторюючи елементи орнаменту іграшки і наслідуючи їх, створювати варіанти таких орнаментів, змінюючи то розташування, то колірну гаму, то, включаючи в них ті чи інші мотиви. Заняття з дітьми треба організовувати так, щоб на кожному з них діти дізнавалися щось нове, а також обов'язково має бути і повторення раніше побаченого, і придумування свого орнаменту, але зі збереженням основних характерних признаків того чи іншого виду декоративного мистецтва. Знайомити дітей з народною декоративною творчістю треба поступово і послідовно, виділяючи то одні, то інші його види. [61]

Під час ознайомлення дітей з творами декоративного мистецтва вони дізнаються про їх художні якості, матеріал, з якого виготовляються предмети, і деякі процеси їх створення. Там, де це можливо, треба показати і техніку виконання (вишивка, писанкарстао, розпис..,). Важливого значення для розвитку творчих здібностей старших дошкільників засобами декоративно-прикладного мистецтва має унаочнення. Діти краще сприймають навчальне завдання, коли до заняття ознайомляться з візерунком на посуді (для декоративної роботи „тарілочка") або розглянуть маленькі мисочки -„монетки". Вихователь звертає увагу дітей на те, як по кругу розташований візерунок, скільки елементів у ньому, які кольори характерні для кераміки. Це дає дитині можливість зрозуміти як виконати завдання на занятті, якою повинна бути композиція візерунка, проявити творчість і власний естетичний смак при доборі кольрів.

В старшій групі діти також люблять малювати, ліпити, вирізати і наклеювати і у вільний час. В груповій кімнаті потрібно створити умови для самостійної творчої діяльності. Серед обладнання куточку самостійної діяльності мають бути вироби народних майстрів, які не лише прикрашатимуть інтер’єр, а будуть нагадувати дітям про можливість декорування своїх творчих робіт. Знання, уміння і навички з малювання, аплікації та ліплення, які сформувалися у дітей під час спеціально організованого навчання, а також способи творчої діяльності дозволяють дітям творчо самостійно і активно створювати зображення за своїм бажанням, вільно застосовувати сформовані вміння для підготовки малюнків і аплікацій для ігор, інсценівок, розваг, свят. Такий напрямок розвитку творчих здібностей дітей потрібно заохочувати, спонукаючи дошкільнят до творчої активності.[ 1 2]

У групі доречно організувати куточок образотворчого мистецтва, у якому можна виставити зразки народного мистецтва, дидактичні зразки візерунків, 2-3 кращі дитячі роботи тощо. Така постійно діюча виставка сприятиме естетичному вихованню дітей, викликатиме бажання намалювати, зліпити або наклеїти так, як це зроблено на кращих зразках.

Діти сьомого року життя повинні вміти самостійно розглядати візерунки, охоплювати їх у цілому, разом з тим, виділяти особливості, що характеризують лише даний предмет або візуренок. Декоративна діяльність набуває пізнавального значення: діти "ознайомлюються з різними видами народного мистецтва, з процесом створення окремих виробів, з іменами майстрів. У дітей виховується здатність помічати та аналізувати, самостійно знаходити красиве, зростає пізнавальна активність, самоконтроль, самооцінка"[40;78]. При виконанні колективних робіт діти шести років можуть домовитися розподілити між собою обов'язки, спланувати процес виконання завдання.

Декоративне малювання та інші види декоративної діяльності дітей дошкільного віку (аплікація, розмальовування ліпки) мають значний вплив на розвиток почуття кольору. Багатий матеріал для такого впливу на вихованців дає народне, зокрема українське декоративне мистецтво. З усього розмаїття предметів, які зберігаються у краєзнавчих музеях, а також відтворені в книгах і альбомах з народного мистецтва, необхідно доступний для розглядання з дітьми матеріал. Найбільш прискіпливо треба відбирати зразки для дитячих декоративних робіт. Поряд з альбомами вихователям доцільно організувати спеціальний фонд речей, прикрашених візерунками, робіт відомих народних майстрів. Використання такого фонду збагачує уявлення дітей про декоративну творчість.[54]

Знайомству з певним видом народних художніх промислів відводиться самостійне заняття. В основному воно проходить у вигляді бесіди з дітьми, в ході якої діти одержують нові відомості, а також уточнюється і збагачується їх словниковий запас. Доцільно в цей же день після невеликої перерви провести заняття з декоративного малювання із залученням тих вражень, під дією яких ще перебувають діти.[59]

На першому етапі - засвоєння особливостей композиції певного орнаменту - для створення візерунків треба використовувати прості геометричні форми (смужку, круг, квадрат) і лише згодом можна запропонувати дітям прикрасити візерунком плоскі зображення побутових предметів (таці, макітри, глечика, куманця, барильця), а також плоскі зображення народних іграшок (коника, пташки, свинки, півника, оленя, ляльки). Наступним видом дитячої художньо-творчої діяльності є прикрашення орнаментами самостійно створених іграшок (виліплених з глини коників, пташок, „монеткового" посуду).[59]

Познайомившись протягом року з декількома видами народного декоративно-прикладного мистецтва, діти можуть порівнювати їх між собою, помічати їх особливості. Під час бесід на запитання виховательки про відмінності в кольорі, і характері візерунків, їх розташуванні діти відповідають самостійно, оскільки у них вже сформоване вміння вдивлятися у вироби. У дошкільників сьомого року життя є також нагромаджений досвід власних спостережень. Корисним для подальшого розвитку творчості дітей буде відвідування музею прикладного мистецтва чи виставки, доцільно аналогічну виставку