на них в свою чергу наклеюють елементи по мотивах геометричних орнаментів, як створити різні варіанти таких аплікацій? Різновидності аплікацій на квадратах являють собою більш складні варіанти, складених з трикутників, ромбів наклеєних довкола круглої середини по вісім і більше пелюстків, яскравих контрастних тонів Виконання цих аплікацій вимагає від, дітей вміння точно вирізати фігури, співвідносячи їх одна з одною по величині. Правильний підбір забарвлення паперу для фону і орнаменту, дозво-ляє дітям відобразити в аплікаціях специфічні риси орнаменту, гуцульських інкрустованих виробів.
2.ОЗНАЧЕЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОШКІЛЬНИКАМИ МОТИВІВ НАРОДНИХ ОРНАМЕНТІВ В АПЛІКАЦІЯХ
Твори українського народного декоративного мистецтва доступні для сприймання в дошкільному віці є невичерпним джерелом виховання почуття прекрасного і використання його мотивів, композиції та кольорів у декоративній аплікації. Під час виконання декоративних аплікаційних робіт діти вдосконалюють свої знання про площинні форми, їх величину, колір. А це сприяє розвитку їхнього сенсор-ного сприймання. Зображуючи той чи інший предмет і явище, діти, застосовують розумові дії: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.
Заняття з декоративної аплікації розвивають у ді-тей художній смак, уміння бачити красиві форми, забар-влення предметів, матеріалів. Навчання дітей різних прийомів вирізування, наклеювання паперу розвиває одночасно і дрібні м’язи пальців рук.
Перед дошкільними закладами стоять завдання:
1. Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративного мистецтва: розписом, вишивкою, керамікою, тощо.
2. Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва
3. Вчити композиції візерунків на папері різної форми, на об’ємних і площинних, предметах.
4. Вчити гармонійно поєднувати кольори, та їх відтінки в декоративній аплікації.
5. Оволодіння технічними прийомами декоративної ап-лікації.
6. Вчити виконувати колективні роботи, складати панно з окремих декоративних візерунків за мотивами українського декоративного мистецтва.
І, звичайне повноцінне здійснення цих завдань залежить від вмілої, цілеспрямованої організації навчально-виховної роботи в дошкільних закладам. А успішне проведення навчально-виховної роботи на матеріалі народного орнаменту багато в чому визначається станом, художньої освіти вихователя знанням і розумінням цих різних видів і форм народного мистецтва. Законів його особливостей його розвитку.
В зв’язку з цим перед педагогом стоять завдання:
- ознайомлення з художнім досвідом народних майстрів, навчитися творчо його осмислювати;
- не слідувати формально прийомам народного мистецтва, що приводить до ситуації зовнішньому копіюванні, штампу;
- вивчити форми сучасного народного мистецтва;
- навчитися відбирати зразки народного мистецтва , які відповідають віку дітей;
- оволодіти практичними вмінням в створенні наочних посібників для занять з дітьми на основі народних зразків в різній техніці аплікації;
- уміти застосовувати отримані знання і навички в організації роботи з дітьми на заняттях і в їх самос-тійній художній діяльності;
- планувати послідовність проведення занять по ознайомленні дітей зі зразками декоративно-прикладного мистецт-ва того чи іншого народу;
- шукати шляхи практичного-застосування отриманих знань навичок до аплікації в інших формах і видах зобра-жувальної діяльності
Відповідно розпочинати роботу потрібно з вивчення декоративно-прикладного мистецтва, ознайомлення з особливостями оздоблення різних виробів побуту, народного костюму, зі специфікою їх форми.
Робота по ознайомленню дітей з народним мистецтвом українців триває на заняттях, а також у повсякденному житті.
Систематичне ознайомлення дітей з мистецькою спад-щиною бажано розпочинати з розгляду виробів. Вихователь розглядає кожний предмет разом з дітьми, у супровідній бесіді підкреслює його своєрідність, яскравість барвис-тість, звертає увагу на ритм і послідовність елементів узору. При підготовці до занять х аплікації також треба враховувати, що емоційне сприймання композицій та орнаментів полегшується, якщо показувати їх на знайомих предметах. Окремі зразки доцільно розглядати з невеличкими групами дітей безпосередньо перед заняттям.
У бесідах з використанням творів декоративно-вжиткового мистецтва педагог має ставити перед собою такі завдання:
- викликати у дітей інтерес до творчості україн-ського народу;
- виховувати естетичний смак;
- пробуджувати патріотичні почуття.
Під час бесід з дітьми доречним буде використання кольорових діапозитивів, слайдів, художніх альбомів.
Відповідна робота не обмежується заняттями, вона триває у повсякденному житті дошкільнят. Унікальні зіб-рання старовинного й сучасного народного мистецтва зберігаються у місцевих музеях, тому доцільно проводити екскурсії, огляди виставок у них.
3.Ознайомлюючи дітей зі зразками народної творчості, доцільно звертати увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерним для українських розписів на кераміці та вишивці. Так, опішнянська іграшкач (Полтавщина) часто прикрашена рослинним орнамен-том. Він насичений вільно, заповнює всю форму, немовби підкреслює її. І вона ніби оживає, стає рухливою, як жива істота. Орнамент у своїй основі складається з вигадливих ліній, які то збираються у своєрідні віночки, то знову розходяться. У розписі опішнянсьих керамічних ви-робів переважає коричневий, зелений, жовтий, сірий кольори.
В основі косівськоі кераміки (Івано-Франківщина) лежать традиційні для українського гончарства форми. Це куманці, миски, вазочки, глечики, а також різнома-нітна скульптурно-декоративна пластика: фігурки оленів, півників, павичів коників. Розписи переважно з рослинними мотивами: квітки з фантастичними пелюстками, пуп’янки, листочки і т.д.
Косівські майстри застосовують оригінальний спосіб нанесення рослинного орнаменту, розміщуючи його на центральній площині виробу. Інші частини (шийку, денце) оздоблюють геометричним візерунком. При виготовленні кераміки використовується невеликий набір матеріалів: звичай-на червона глина, біла, жовта, зелена й коричнева фарби. Чудово оперуючи ними, народні умільці досягають значного ефекту.
У декоративному петриківському розпису (Дніпропетровщина) легко вгадуються рослини. Квіти,, характерні для України; калина, мальви, півоніі, гвоздики, айстри. Колірний колорит будується переважно на використанні трьох барв: червоної, жовтої (жовто-зелена), та синьої. В основі розпису лежать образні поетичні осмислення рідної природи, краси української землі.
Вихователь розповідає, що в такий спосіб у старовину люди прикрашали свої житла на стінах, печах, ма-лювали квіти, листя, пуп’янки. Дехто й. зараз це робить та загалом різноманітні красиві візерунки малюють на папері, виробах з дерева.
Таким