Тема: Народна творчість у музично-естетичному вихованні

молодших школярів.

План

Вступ | 3

РОЗДІЛ І Фольклор, як основна система музичного виховання і навчання | 4

РОЗДІЛ ІІ Освоєння пісенного фольклору учнями 1-3 кл | 9

Розділ ІІІ Значення методів і засобів формування інтересу до народної музику в дітей молодшого шкільного віку. | 10

РОЗДІЛ IV Значення і роль народної пісні в музично-естетичному вихованні учнів | 14

Висновки | 15

Література | 16

Вступ

Видатні філософи, педагоги про естетичне виховання.

Умови нашого життя настільки містять в собі багато проблем що проблема естетичного виховання підростаючого покоління стає все гострішою.

Ми забуваємо про те, що інколи потрібно звернути увагу на красу природи, послухати прекрасну музику композиторів-класиків, помилуватися навколишнім.

І все це відбивається на наших власних обличчях, на нашій духовності.

Багато видатних людей зверталося до проблеми естетичного виховання молодшого покоління. Серед них найбільш увагу приділив естетичному вихованню дітей В.О. Сухомлинський.

Він писав: “У естетичному виховання взагалі важливі психологічні установки, якими вихователь керується, залучає дітей побувати в світі прекрасного. Для мене головною була установка на виховання здібності емоційно відноситись до красоти і потреби вражень естетичного характеру. Важлива мета цієї ідеї – виховання я бачив у тому, щоб школа навчила людину жити в світі прекрасного, щоб вона не могла жити без красоти, щоб красота світу творила в ній самій”.

До проблеми естетичного виховання зверталися і філософи. Так Міллер говорить, що “... людина може двома шляхами відділитися від свого призначення: стати жертвою “грубості” чи “змішаності” і “викривлення”. Краса повинна вивести людей на істинний шлях із цього подвійного хаосу”.

Естетична теорія Гегеля не ставить за мету сприяти художній творчості, а старається пізнати естетичну природу. Це те саме, що пізнати природу в мистецтві. Гегель писав: “Загальна потреба в мистецтві виникає з розумним прагнення людини духовно усвідомлювати внутрішній і зовнішній світ, уявити його собі, як предмет, в якому він впізнає власне “Я”.

РОЗДІЛ І

Фольклор, як основна система музичного

виховання і навчання

Найважливіше завдання справи перебудови школи – оновлення змісту освіти, внесення в нього докорінних змін. Щоб успішно це зробити, потрібно повернутися до відродження національної школи, народності у вихованні та навчанні.

Музично-естетичне виховання – це виховання у дітей естетичних смаків, любові до національної культури, гідності за свій народ музичними засобами фольклору. Провідні принципи вивчення народознавства криються, в першу чергу. У багатющих арсеналах народної педагогіки. Педагогічна практика давно цікавилась питанням впливу народної творчості на виховання дітей.

Визначаючи високі якості освіти і музичного мистецтва ще раніше намагались передові діячі вводити народну музику в практику загальноосвітньої школи (Н.П, Брюсова, В.Н. Шацька).

У свій час відомий український педагог К.Г. Стеценко багато сил віддав для використання обробок українських народних пісень у шкільній практиці. Український пісенний фольклор, як і фольклор інших народів нашої країни. Є складовою частиною світового фольклору. Виявлення його на уроках музики вносить значний вклад у закономірний процес прилучення підростаючого покоління до народного мистецтва, розвиває у нього музично-співацькі дані.

Протягом віків, народ складав пісні: колискові, ігрові, побутові та інші. Багатьом безіменним авторам педагогічне чуття підказувало, що потрібно дітям, чим можна зацікавити, потішити їх. Кращі зразки цих пісень стали традиційними у виховання дітей. Т. Шевченко, Л.Українка, І Франко, яких завжди хвилювали питання освіти і виховання трудящих, високо цінували усну народну творчість, як важливий вихований фактор.

У “Букварі” Т. Шевченка, написаному для недільних шкіл значне місце відведено творам українського фольклору.

Л. Українка записувала українські пісні, колискові, дитячі ігри, веснянки.

І. Франко дав психологічне обґрунтування надзвичайної дохідливої казки, розкрив цінність естетичних ідеалів народу їх вплив на виховання, звеличив пісню і працю.

Народна пісня – на захмарене джерело життя і повсякденних турбот трудівників. Вона правдиво відгукувалась на різноманітні події в житті простих людей.

Дні дитинства – неначе плин води

Проліта дитинство, та у спадок

Зостається пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди

Р. Гамзатов.

1. Дитячий фольклор, як невід’ємна частина етнопедагогіки

а) Народна колискова пісня вводиться дитину в трудову атмосферу народного життя. Живий світ з яким знайомила мати дитину, співаючи на колискою всі ці бджілки, комашки, кожні працюють, щось роблять, приносять користь

Ой ходить сон по долині (2)

У червоній кожушині (2)

Кличе мати, в колисочку (2)

Іди сонку в колисочку (2)

Приспи мою дитиночку. (2)

Спілкування дорослих з дітьми не обмежувалось колисковими піснями. За класифікацією дитячого фольклору за М.Г. Стельмаховичем до І групи дитячої творчості відносяться:

Словесна творчість дорослих для дітей

До другої групи дитячої творчості відносяться:

Творчість дорослих, яка з часом перейшла в дитячий репертуар

До третьої групи дитячої творчості відносяться:

Безпосередня дитяча творчість

4. Дитячий фольклор охоплює життя дитини від колиски до юності.

б) Заклички, примовки, потішки. Одним з видів спілкування між дорослими і дітьми стали утішки, примовки, якими забавляли дитину у важливі моменти повсякденного життя.

Наприклад: Водичко, водички, помий дитині личко, рум’яне і ясне, як яблучко красне.

Утішки по-різному відкривають перед дитиною світ праці, часом у забаву:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Або:

Кую, кую ковалі

То великі, то малі

Більшому – більший

Меншому – менший.

З роками зв’язок дитини з навколишнім середовищем ставав тісніший і вона в поетичній формі зверталася до живих істот, явищ яких спостерігала. Заклички до дощу, сонця, хмар пов’язані із землеробською працею наших далеких предків. Хоч заклички і примовки тісно пов’язані з природою. Її розквітам і приурочувались до певних періодів року, проте вони не обмежені вузькими рамками календаря.

в) Пісні обрядово-календарного циклу (щедрівки, колядки,