Втративши первинну магічну функцію дитячі твори набули рис розважальності. Водночас вони зберегли і молитви, пов’язані з господарською діяльністю народу:

Ластівочка прилетіла,

Сіла собі на віконці

Стала собі щебетати

Господаря викликати:

Вийди, вийди господарю

Подивися н кошару.

Чи ягнички положились

Чи баранчики народились

Дітям завжди подобались скоромовки, ігровий момент скоромовок будується на навмисному упередженні вимови певного зв’язку – це допомагає формуванню мовного апарату дитини, привчає до складних поєднань звуків.

Мили, мили, мили,

Пили, плили, плили,

Мили, мили, мили,

Пили, плили, плили,

Виростали квіти

Виростали й діти.

РОЗДІЛ ІІ

Освоєння пісенного фольклору учнями 1-3 кл

Дитячий фольклор – це невід’ємна частина практичної педагогіки народу. Протягом століть формував естетичні смаки дитин, становлячи морально-естетичну основу розвиту особистості. В традиції народного виховання його втори сприяли фізичному і моральному здоров’ю дитини, розвитку розумових здібностей. Підготовці до суспільно корисної діяльності.

Художнє слово, водночас і живими спостереженням, збагачувало знання про навколишній світ. Вчило доброти і співчуття, допомагало самоутвердженню. І тому, одним з найважливіших завдань вчителів музики є передавання цих творів все новим поколінням учнів, як безцінне багатство.

Формування творчого ставлення школярів до мистецтва, до навколишнього вироблення високої культури, їх сприймання учнями – найважливіші завдання, які мають бути розв’язані в галузі естетичного виховання.

Розділ ІІІ

Значення методів і засобів формування інтересу до народної музику в дітей молодшого шкільного віку.

Для того, щоб ця робота була ефективною, потрібні активні методи, які б стимулювали інтерес дітей до національної творчості.

Такими методами можуть бути:

Виконання або розучування пісень учнями, слухання музики.

бесіда – це шлях накопичення теоретичних знань.

Читання і слухання книжок і казок – це шлях накопичення історичних знань про народну творчість.

спів по нотах різних вправ, що сприяє створенню активної творчої атмосфери.

порівняння або співставлення подібних чи контрастних образів, що сприяє поглибленому емоційному сприйманню творів.

музично-ігрові моменти і ритмічні рухи, як емоційно-хвилюючі моменти.

Щоб спів справ не перетворювався на формульне тренування, щоб учні знали, якої мети вони повинні досягти, треба поставити перед школярами конкретне і цікаве завдання. Наприклад, перед виконанням пост піки “Вийди. Вийди сонечко” треба перед дітьми поставити таке завдання: навчитись без шуму, не піднімаючи плечей. Взяти дихання і поступово його використовувати, щоб вистачило на два такти.

Дитячі пісеньки не лише розважають. А й збагачують дітей новими враженнями, дають їм яскраві образи навколишньої природи, вчать радіти, співчувати чужому лихові, виховують чуйне ставлення до всього живого і збагачують таким чином духовний світ дитини; ці народні пісні і в давнину і в наш час залишаються важливим засобом музичного розвитку в родинному колі. Але особливого значення вони набувають в роботі вчителя, спрямовані на естетичне сприймання змісту музики на музично-співацьке виховання.

Для розвитку рухливості голосу. Формування успішного співу, навичок фразування співу non legato і legato можна використати українську народну пісню “Ой єсть в лісі калина” обр. Ревуцького. Перед співом слід нагадати учням, що співати потрібно легким звуком, без напруження, вдих при цьому повинен бути коротким, енергійним.

На матеріалі своєї рідної пісні учні отримують знання не тільки хорові, але і по музичній гармонії, вчаться розрізняти звуки по висоті, тривалості, силі звучання, швидкості, руху, співвідношення сильних і слабких долей.

Корисно давати учням завдання заспівати мелодію народної пісні з називанням нот і показом їх на малюнку звукової сходинки, а потім на кожному стані.

В процесі розучування пісні учні отримують знання про виражальні можливості музичних засобів, вчаться розрізняти і аналізувати їх.

Наприклад, розучуючи в 2 класі колискову “Котику сіренький”, мелодія якої дуже наспівна, лагідна, можна попросити учнів “погладжуючими рухами рук передати характер музики, уявити собі братика чи сестричку, що засинає.

При повторювальному прослуховуванні пісні попробувати змінити її звучання, виконавши пісню голосно, щоб учні помітили, що твір змінився і зрозуміли, що якщо так швидко колисати маля, то воно випаде з колиски.

В результаті учні самі повинні зрозуміти, що колискові пісні повинні звучати спокійно, тихо, що характер і настрій пісні часто залежить від швидкості руху, що в музиці називається темпом.

Потрібно, щоб учні зрозуміли, що темп створює певний настрій. Але і сам він залежить від змісту і характеру пісні.

Велику увагу потрібно пояснити, що якщо прислухатись до мелодії, то одні звуки тягнуться. А інші – короткі.

При слуханні музики добре дати учням завдання: відтворити ритмічний малюнок. Використовуючи склади “ті-ті”, “та”.

Після точного відтворення ритмічного малюнку діти графічно зображують ритмічний малюнок пісні

Увага молодших школярів розвинені дуже слабо (до 10хв.), тому на протязі уроку потрібно частіше змінювати види роботи, в роботі діти в в процесі сприймання народної музики отримують комплексні знання з області музичної грамоти, слухання музики і хорового співу, також деякі навики артистичності. Доцільно використовувати танцювальні рухи, оплески, повороти, які б відповідали змісту пісні і ритмічному малюнку твору.

Це дає можливість поглибити емоційну та дидактичну спрямованість уроку.

Велике значення в формування інтересу до народної творчості мають такі педагогічні прийоми, які дають можливість не тільки емоційно сприймати музику, але й вміти думати про неї.

Під час бесіди учням цікаво відповідати на питання “чому?”, “а як ти думаєш?” – вчитель створює проблемні ситуації і цим самим змішує