Хорове мистецтво в Україні має міцні вікові традиції. З давніх часів воно було органічною складовою частиною життя народу. Народна пісня у колективному виконанні виступала в ролі організатора в боротьбі за волю і незалежність України. Пісня гартувала український народ, об’єднувала його думи, волю прагнення, почуття. Ще не стерлися з нашої пам’яті багатотисячні мітинги в 90-х роках цього століття, коли український народ виборював незалежність своєї держави. Високий рівень і пріоритети хорового багатоголосся співу а capella в народній музичній культурі України сприяло закріпленню за ним провідних позицій в професіональному музичному мистецтві. Еволюція індивідуальних стилів видатних українських композиторів невіддільна від освоєння митцями насамперед хорових жанрів. Саме через це широке річище в професійну музику владно входили соціально значущі, громадянські, народно-соціальні формування світогляду українського народу. В цьому столітті спостерігається бурхливий розвиток культури України, в тому числі хорового мистецтва. Новаторськими пошуками відзначались М.Лисенко, М. Леонтович, Я.Степовий, С.Людкевич, Б.Лятошинський, С. Ревуцький, Є.Козак та багато інших. Вони поновили скарбницю українського народу, і прославили державу на весь світ. Одночасно хорове виконавство України черпало із світової музичної культури кращі зразки хорового мистецтва. Постійно звучали хори західно-європейських композиторів. Творчість М.Глінки, П.Чайковського, М. Мусоргського та П.Чеснокова збагатила палітру професійних хорових колективів та навчальних хорів.

Павло Григорович Чесноков - один із яскравих фігур хоро-вої культури І п 20ст, - композитор, диригент, педагог.

Як композитор Чесноков користувався широкою, всесвітньою популярністю. Ним написано велика кількість вокальних творів (більше 60 опусів) , в основному для мішаного хору без супроводу, більше 20 для жіночого хору з фортепіанним супроводом, декілька обро-бок народних пісень, романси і пісні для голосу соло. Найбільш характерною рисою його творчості є поетична задушевність, ліричні роздуми, делікатність.

Любов до хорової творчості у всіх його проявах складала сенс його життя. Чесноков пройшов найкращу російську школу - Сінодальне училище і Московську консерваторію. Його викладача-ми були - С.В.Смоленський, С.І.Танєєв, В.С.Орлов, С.Н.Василенко.

Головним принципом взаємовідносин керівника з колективом хору, була глибока людяність, взаємоповага виконавців і дири-гента. Система занять носила урочистий характер. Його артистичному обліку відповідала глибока поетичність і заду-шевність. Відсутність грандіозних кульмінацій, широкої стихійної епічності, виконання замінювалась великою тонкістю і проникнення живого почуття.

Суспільне - музична діяльність П.Г.Чеснокова була розділена двома історичними епохами.

П.Г.Чесноков родився 25 жовтня 1877 року в робітничій сім'ї. З п'ятирічного віку співає в хорі батька. В 1895 році він закінчує училище, де йому була вручена золота медаль. В консерваторії Чесноков вів складені ним курси хороведення, хорового класу, спеціальне диригування, сольфеджіо. В 1940 році вийшла в друк праця Чеснокова - "Хор и управление им". Чесно-ков приступає до написання книги, яка має відношення до хору, - " Хорознавство". Він був піонером у створенні теорії хорової праці.

Великий музикант і педагог, людина чистої і безкорисної душі, П.Г. Чесноков любив своїх учнів хоронив їх тепло у своєму серці.

Н.Г.Некрасов створив цілу епоху в поезії - це було очевидно вже його сучасниками.

Формування поетичного світогляду Некрасова (1821-1878) проходило в 40-і роки минулого століття. В обличчі Некрасова поезія розширяла свої межі. Поет сповідається перед суспільством, рахує себе відповідальним перед суспільством. Його поетичне слово приймає участь в політичній боротьбі. В оцінках нової поезії не було єдності вона викликала сутички політичних утверджень і художніх смаків.

" Поезия и не ночевала тут..." - з гіркотою говорив про вірші Некрасова Тургенев, Достоєвський признавався, що Некрасов - поет був йому внутрішньо необхідний, не дивлячись на те, що розділяло їх досить багато.

Молодий Некрасов проявив велику життєстійкість і волю в боротьбі з обставинами:

Я отроком покинул отчий дом.

(За славой я в столицу торопился)

В шестнадцать лет я жил своим трудом

И между тем урнвками учился,

- згадував в кінці життя Некрасов.

Сам Некрасов вважав головним переломним моментом в поетичній роботі ранніх років " поворот до правди ". Власне це направлення було характерне тоді для російської літератури. В перших некрасівських віршах відчувається перш за все дві інтонації: сатиричне розкриття і скорботно-поетичне.

Контури некрасівського поетичного світу вимальовуються з достатньою опреділеністю. Це світ соціальних протиріч жорстокої боротьби. Сюжети Некрасова - звичайно історії неблагополучні: смерть дитини, нерівний шлюб, проводи рекрута і т.д.

Більше 30-ти років він очолював передову російську журналістику - був редактором " Сучасника ", який оснований ще Пушкіним. Журнали, якими керував Некрасов, відрізнялись анти-керівництвами. Шлях Некрасова недаремно називають " роковим ".

Под бурей долго я стоял,

Меня тиранила нужда

Гнела любовь, гнела вражда;

Мне граф Орлов мораль читал,

И цензор слог мой исправлял,-

Творчість Некрасова, не втрачаючи ліричного настрою, разом з тим завжди тяжіло до багатостороннього, об'єктивного відтворення, епічної масштабності. Картини життя розгортаються ніби само собою. Некрасовські поеми відрізняються цією особливістю. В них розкривається повнота народного життя, особливий стрій думок і почуттів. Поеми народні не тільки по темі, але - головне - по погляду на речі. Долю народу навряд чи назвеш щасливою, але народ живе, працює і боряться, сумує святкує повною мірою. Більше чим за тридцятиліття творчої діяльності Некрасова виразив цілий етап життя Росії.

Образ " Несжатой полоси " підказаний Некрасовим зачином народної пісні: Полоса ль моя да полосонька, полоса ль моя, да не паханая..." В даному творі все продумано і відчуто автором. В цей твір вкладено думки і настрій, які складають внутрішню