Текст твору умовно можна розділити на 3 частини:

1ч - 1 - 4 (рядки)

2ч - 5 - 14(рядки)

3ч - 16- 24(рядки)

(рядки 15 і 25 композитором пропущено)

В 1ч. поет відображає картини природи. В цій частині немає ні руху, ні дії.

В 2ч дається образ і рух, і дія: це образ безвихідного положення переживання, емоційна напруга.

3ч - хвилююче висловлювання, повернення до безвихідного становища.

Диригент повинен це все розповісти хору, щоб кожний міг яскраво уявити собі загальну побудову вірша, покладеного на музику.

Твір "Несжатая полоса" написаний в 3 - частинній формі наскрізним розвитком.

Починається " Несжатая полоса " із звучання фізгармонії (2т) після чого на р вступає весь хор, темп повільний. Перша фраза - спокійна розповідь картини природи, що складає образ пізньої осені (3,4т). Друге речення,(6-9т) де альти поділяються на два голоси, ніби розвиває почате першим малюнком. Все говорить про те, що композитор правильно зрозумів і відчув поета, барвисто змалював картину пізньої осені.

Трете речення (1ч) композитором яскраво виражено інтонаційно ( хор співає в унісон на mf і сходить до рр ).

Композитор намагався відтворити слухачу "позднюю осень грачи улители,..", але вся ця розповідь підготовлює нас до речитативної другої частини.

Вся 1ч - широка, написана в характері російської народної пісні. Супровід 1ч - це фон на якому йде розповідь картини природи. Гармонія супроводу прозора, чиста, написана у верхньому регістрі. Весь хор звучить у верхньому регістрі на фоні Т. Супровід проводидь паралель з картиною природи і людським життям. В 1ч немає ніяких розходжень з поетом.

2ч - речетативна. Перехід до цієї частини відбувається різко, без підготовлень, темп швидкий. Ця частина має 2т вступу, а потім вступає весь хор, теж на р, де альти поділяються на два голоси:

В другій половині 2ч навпаки, сопрано розділяється на I і II:

Акомпонимент доповнює 2ч. Саме тут проходить кульмінація цілого твору:

Кульмінацію підтримує акордово - гармонічний супровід:

Цей кульмінаційний момент - один із сильніших по змісту і вираженню. Воно вимагає крайнього Г, чіткої ритмічної роздільності, підкресленої дикції, стрімкого руху. Це допоможе виразно відтворити музичне відображення.

Останнє речення 2ч йде спад кульмінації, недивлячись на те, що це речення має кульмінаційний розвиток від р до mf і знову р.

В кінці 2ч е розходження із автором: композитором пропущено строфу: " Ветер несет им печальнмй ответ:", а замінює строфою:" Не для того же пахал он и сеял...".

Розходження композитора з поетом в заключній частині 2ч підтверджується музичним змістом.

По задуму поета, вся 2ч - це довге crescendo, яке насичене складними моментами. Так ми відчуваємо і розуміємо задум поета, так само ми будємо підходити і до сприйняття музики, яка повинна цей задум виразити.

Паузи і фермата, які розділяють 1ч з 2-ю ч повинні бути витримані так, щоб відчуття і настрій диригента і хору встигли перейти для виконання наступних перемін.

3ч - SOLO. Написана, як і 1ч, в характері російської народної пісні. Ця частина - це висновок цілого твору, який показує безвихідне положення життя.

Перша фраза 3ч - стійка, побудована на стійких акордах акомпонименту, решта всі фрази побудовані на нестійких акор-дах, крім останньої фрази, де проходить основна тональність. Вся 3ч побудована на нисхідних секундах, ввідних септакордах, плач, стан, який передбачає безвихідність, гармонія напружена, насичена хроматизмами, паузами, і в мелодії, і в супроводі передають безвихідне положення.

Завершення - мелодія зависає. Особистість не знайшла розв'язки в своєму житті. В 3ч - тільки остання фраза повертає нас до основної тональності.

Мелодія з частими паузами - це зв'язує з поезією Некрасова відбувається діалог, ці паузи дають емоційну картину, викликають у слухача роздуми, а також і у виконавця.

3ч - це трепітне висловлення, повернення до безвиході. 3ч, як і 1ч, написана в широкому звучанні, але на відміну від 1ч(де супровід проходить у високому регістрі) супровід написаний у низькому регістрі з остинатом в фортепіано.

В 3ч є розходження композитора з поетом. П. Чесноков не використав останню строфу:" Как на соху налегая рукою,

Пахарь задумчиво шел полосою".

А замінив на:" Вашему пахарю моченьки нет..." - це як рефрен 3ч.

В останній фразі темп ще більше сповільнюється. Кінець речення вимагає невеликого зусилля і чіткої вимови на словах: " Моченьки нет". Вони вимовляються протяжно, тихо(рр) і плав-но, з настроєм глибокої скорботи.

Хоровий твір " Несжатая полоса " написаний у перемінному розмірі. починається твір і завершується в розмірі 24 , потім змінюється на 98 , 68 .

Починається хоровий твір у розмірі 24.

У 7т розмір перемінюється на 98

У 10т повертається розмір 24

У 18т (2ч) змінюється на 68

У 26т змінюється на 98

У 27т перемінюється на 68

У 54т змінюється на 98

У 55т розмір міняється на 68

А в 57т розмір повертається на початковий 24

Особливості ритмічноі структури - використання як дрібних тривалостей так і довгих:

Наявність пунктирного ритму:

НОТИ ЯКІ ПОВТОРЮЮТЬСЯ: ............................................................

кажется шепчут колосья друг другу

виконуються з тенденцією до розширення, високі ноти " соль2 " в сопрано не форсуємо, а застосовуємо фальцетний звук, нижні ноти в альта2 не погружаємо, а виконуємо у високій позиції. Штрихи на legato вимагає чіткого ритмічного ансамблю.

Спів унісону вимагає узлагодження тембрів, співу в одній манері звуковедення. Закінчення приголосних : “буря нас бьет “- де приєднуємо при співі до наступного складу. При співі високих нот - слідкуємо на те щоб увага приділялась активному диханню і високі ноти виконувались на опорі без