Натяжка полотна на підрамник робиться наступним чином. Нове негрунтоване полотно промиваю в гарячій воді. Натягую полотно в уть зволоженому стані. Підрамник ставлю на стіл, потім зверху кладу і вирівнюю полотно, злегка натягуючи його по діагоналі і закріплюючи цвяхами по кутам. Цвяхи забиваю не по прямій, а розкидано, змійкою, щоб не розколоти підрамник.

Для виготовлення проклейки я брав желатин, заливав кип'яченою водою кімнатної температури (в пропорції 1-20) в скляний посуд і тримав добу до повного набухання. Потім розбухший клей перемішую і біля 40 хв. Варю на водяній бані на слабкому вогні, до однорідної сметаноподібної маси. Не доводжу до кипіння. На літру води даю 50 грам желатину і 15 грам гліцерину. Після застивання клею наношу його флейцом на полотно швидко, в вигляді дуже тонкої, еластичної, рівномірної плівкки. Проклейку я робив 4 рази. Масляний грунт роблю з спепціально приготованої фарби. Масляний грунт виготовляю по рецепту Прокопіва П.М. На півлітру дистильованої води додаю 25 грам желатину і 7,5 грам гліцерину. Потім чекаю 1 день, щоб набухло, потім на водяну баню, але не варю.Лляну олію (35 гр), нашатирний спирт (15 гр) і 8 жовтків розвожу окремо, доливаючи в кінці по чуть-чуть, також додаю крейди (85 гр) і цинквайсу (65 гр).

Грунт легкими рухами наношу на полотно флейцом.

Після висихання грунту я оборбляю його наждачною шкуркою, щоб поверхня була гладенькою. Після того з картону переношу малюнок на полотно.

Працюю широкими пензлями і намагаючись зробити роботу за час поки висихає фарба. Після висихання прописую деталі. Коли фарба повністю висихає, вставляю картини в рами і закріплюю.

2.4. Етапи виконання дипломної роботи.

Перед початком роботи над пейзажем з натури, потрібно було вибрати гарні краєвиди для змальовки етюдів. Наш край дуже багатий на мальовничі та різнопланові архітектурні споруди, тому я вибрав гарні місця у Івано-Франківську, де в пейзажах поєднуються окремі споруди .будинки, церкви. Для етюдів я вибирав найбльш вдалі точки зору для малювання.

Велике значення при виборі точки зору має розприділення великих тональних мас. Силуети темних дерев на світлому небі, різні за тоном. Важливу роль при цьому відіграє освітлення.

Пошуки композиційного рішення, визначення пропорції, побудова, перспективи, знаходження тональних відношень – все це необхідні елементи в роботі над пейзажем.

Кожна робота була етюдно виконана в декількох варіантах при різному стані, освітленні, в різних кольорових гаммах.

З ескізного матеріалу відбирались найбільш вдалі вирішення.

Працюючи в кольорі спочатку потрібно вірно виявити відношення кольору неба до відтінку землі, щоб передати силу загального освітлення і знайти кольоровий відтінок, пануючий в мотиві (зранку він буде один, а ввечері – інший, сірий дощовий день неможливо сплутати з золотистим сонячним полуднем).

Потрібно знайти “колір неба в кольорі землі”', тобто колорит. Одночасно знаходити колір і тон будівлі. Вирішуючи зелень, потрібно врахувати колір освітлення, повітря на середовище, можливі кольорові рефлекси – від неба, від сусідніх предметів, від землі, що надають листю кожний раз особливий відтінок. Якщо на першому плані вибраного мотиву є церква, будівля. Стовбур дерева чи інший великий об’єкт, то я брав відношення переднього плану до землі і неба, але в кожному конкретному випадку потрібно вирішити з чого почати визначення живописного рішення.

Зелена маса крони зверху несе на собі рефлеки кольору неба, тіні бувають тепліші, коли освітлна частина ає холодний зеленувато-сріблястий відтінок. Листя, просвітлене променем сонця, буквально горить. Голубувате повітря зягчує всі відтінки. Потрібно пам’ятати про повітряну перспективу: те, що знаходиться далі прозоріше по кольору.

На колорит великий вплив дає колір неба, особливо тих частин, на які потрапляють його рефлекси чи відображення.

Велике місце в пейзажі займає зображення хмар, фрми яких дуже різноманітні. І перш ніж писати треба добре вивчити їх структуру. Хмари можуть мати вертикальний і горизонтальний розвиток, розміщуватись у верхньому середньому чи нижньому ярусі. Треба звернути увагу й на те, що кожне дерево повинно мати свою кольорову і тональну характеристику.

Купол неба посилає рефлекси, які особливо помітні на випуклостях землі і на крівлях споруд.

Дуже цікаві та багатокольорні тіні, які видно при сонячному світлі на будівлі, набуває певного настрою.

В останній стадії роботи основну увагу зосреджую на кінцевому узагальненню тонових і кольорових відношень.

Робота в основному велась на пленері, малював етюди. В дома лише підправлялися окремі місця, елементи пейзажу.

Висновок.

Пейзажний живопис є одним із жанрів образотворчого мистецтва, тому його вплив на формування естеичного смаку людини рівноцінний любому іншому засобу естетичності виховання. Як і інші засоби мистецтва (література, культура мови, кіно, музика) з допомогою яких здійснюється естетичне виховання особи, пейзажний живопис має свою мету і завдання.

Ця мета: виховання здібності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Естетиичне виховання не тільки розширення художнього світогляду, але й організація людських почуттів, духовного росту особи,регулятор і коректор поведінки. Суб’єктивним боком естетичного освоєння світу виступають естетині відчуття, смаки .оцінки, переконання, ідеї, ідеали, отбто естетична свідомість людини, яка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу і разом з тим засіб пізнання сутнієвого боку реального світу – його краси.

Звертаючись безпосередньо до творів мистецтва, естетине виховання вимагає розвитук в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не означає, що кожен повинен стати професійним художником або спеціалістом-мистецтвознавцем. Крім того, що людина