В останній стадії роботи основну увагу зосреджую на кінцевому узагальненню тонових і кольорових відношень.

Мої роботи передають гірську таємницю і запрошують перейнятися нею. Стежки в горах то звивисто біжать поміж деревамми, то круто здіймаються вгору. Самем такі стежки кличуть нас у Карпати, щоб відчути дихання природи зблизька, глянути в очі на самоті з нею. Ось замислено стоїть серед гір декілька хат. Про що думають вони, споглядаюи на високі стрункі горді деерва? Мабуть, про красу полонини, що її оточує, про зелень гір, голубінь неба, тишу.

Майже непомітні, сповиті голубим серпанком, вершини далеко на обрії підпирають край неба. Я прагнув передати велич гір. Бачив перед собою синю стіну лісу.

Різноманітність відтінків зеленого кольору створює неповторний колорит робіт, відчувається п’янкий аромат хвої.

Робота в основному велась на пленері, малював етюди. В дома лише підправлялися окремі місця, елементи пейзажу.

2.3. Художнє вирішення та композиція.

В самому терміні “композиція”, яка походить від лат. слова compositio (побудова) і інші componiere (складатися), і яке має деколи широке значення, заложений основний і загальний задум – єдність частин із яких складене ціле.

Композицією ніби “веду” процес зорового сприйняття змісту картини: від загального враження, від головного до засвоєння деталей і частин, до підсумку і співставлення окремих елементів .а в результаті – до гармонійної цільності образу ву всіій її життєвості і повноті.

В своїх картинах я використовував 3 закономірності композиції: життєвість, виразність і цільність.

Життєвість відноситься скоріш за ве до категорії мого світобачення, життєвим повинен бути любий витвір мистецтва.

Ця істина характерна не тільки для композиції, але і ддля начерка, етюду, екскіза.

Друга закономірність композиції – виразність, у кожного художника це поняття суб’єктивне: якщо для одного цей витвір мистецтва виразний, то зовсім невиразним може бути для іншого. Головним признаком виразності я вважаю контрасти. Контрастами можна рахувати всі протиставлення, наприклад, світла й тіні.

Меньше ніж в любому іншому виді живопису в виконанні пейзажу нас цікавить степінь закінченості. Зато на перший план, більше ніж в чому-небудь, виступає мотив, і ми знаємо яке значення знаходження вдалого мотиву надавали такі майстри пейзажу, як Левітан або Куїнджі. Різні по своєму духовному змісту, вони були однаково вимогливі до новизни мотивів своїх творів.

Композиція має свої якісні признаки.

Меньше ніж в любому іншому виді живопису в виконанні пейзажу нас цікавить степінь закінченості. Зато на перший план, більш ніж в чому-небудь, виступає мотив, і ми знаємо, яке значення знаходження вдалого мотиву надвали такі майстри пеейзажу, як Левітан або Куїнджі. Різні по своєму духовному змісту, вони були однаково вимогливі до новизни мотивіів своїх творів.

Композиція має свої якісні признаки.

Перша її якість: вона повинна бути побудована і виконана таким чином, щоб зразу, без назви, без коментарів доходила ідея художника.

Центральною частиною свого триптиха я обрав Ворохтянську церкву яка стоїть на невеликому пагорбі і є пірамідальна у своїй формі. ЇЇ купола ніби врізаються в небо і є вищими за гори, які розміщені на задньому плані. Дорога, яка на передньому плані ніби запрошує глядача до церкви.

Зліва дорога нас проводить біля гірської криниці, потім піднімається до хатини попри оборог. В долині ми бачимо вид села і ліс.

Зправа дорога з воринням веде нас вниз попри високі смереки від яких віє холодом, бо туди не доходить сонячне світло. За ними видно великий простір. Як і за хатиною розміщеною зліва від дороги. Дальше, на пагорбі видно віддалені сільські хати, які знаходяться майже в лісі, після якого синіють гори.

Всі частини триптиху підкоряються центру і дивляться як в цілому так і поодинці.

2.4. Технологічна частина, виготовлення проекту.

Полотно, як основа для живопису в наш час набуло великого поширення.

Воно достатньо міцне, легке, міцне, має добру фактуру. Для своїх робіт, я вибирав полотно з такими якостями – міцне, густе, зіткане із рівних довгих ниток без вузлів і потвощень, з ясно вираженою зернистістю поверхні.

Від якості виконання підрамника, його матеріалу, а також натяжки полотна залежить збереженість картини. Підрамник я робив міцним і водночас легким, без дефектів – тріщин, червоточин, плісняви. Бруски, з яких я робив підрамник, мають фаски-скоси (7-9 ) на лицьовій поверхні в глибину, щоб полотно не торкалося до бруска, а утримувалося його гранями.

Натяжка полотна на підрамник робиться наступним чином. Нове негрунтоване полотно промиваю в гарячій воді. Натягую полотно в чуть зволоженому стані. Підрамник ставлю на стіл, потім зверху кладу і вирівнюю полотно, злегка натягуючи його по діагоналі і закріплюючи цвяхами по кутам. Цвяхи забиваю не по прямій, а розкидано, змійкою, щоб не розколоти підрамник.

Для виготовлення проклейки я брав желатин, заливав кип'яченою водою кімнатної температури (в пропорції 1-20) в скляний посуд і тримав добу до повного набухання. Потім розбухший клей перемішую і біля 40 хв. Варю на водяній бані на слабкому вогні, до однорідної сметаноподібної маси. Не доводжу до кипіння. На літру води даю 50 грам желатину і 15 грам гліцерину. Після застивання клею наношу його флейцом на полотно швидко, в вигляді дуже тонкої, еластичної, рівномірної плівкки. Проклейку я робив 4 рази. Масляний грунт роблю з спепціально приготованої фарби. Масляний грунт виготовляю по рецепту Прокопіва П.М. На півлітру дистильованої води додаю 25 грам желатину і 7,5 грам гліцерину.