При виготовленні проекту, я дотримувався 3-ох стадій проектування:

стадія пропозиції проекту.

Композиційне рішення проекту.

Кольорове рішення проекту.

Вже на підготовчій стадії у мене появляється певна образна уявва про майбутній об’єкт проектування. Паралельно з аналітичною роботою у мене почали складатися перші можливі варіанти проектних ідей, які грунтуються в першу чергу на зробленому дизайнерському дослідженні.

Справжнім початком проектування я вважаю той період, коли думка починає втілюватись в графіці і об’ємі.

Роль цієї первинної стадії, досить неоднозначна, вона особливо важлива і відповідальна для об’єкту зі складними взаємодіями окремиих блоків будівлі, та інших елементів. В основу перших екскізів, виконуваних ще не в масштабі повинні бути закладені деякі компоновані параметри. Ці основні параметри є ніби скелетом майбутньої композиції. Це означає, що проектувальник співставляє різні варіанти і переходячи від синтезу до аналізу зрівнює їх. Вибираючи оптимальне рішення для даного етапу проектувальник може його змінити, бо незавжди можна на цій ранній стадії проекту вибрати найкращий варіант, тому не рекомендується знищувати початкові варіанти ескузів до тих пір поки робота небуде закінчена. Вони мають відповідну цінність. Оскільки засвідчують про те, як велась ця робота, які варіанти були викинуті, а які стали основою проекту. Вся робота над роектом поєднує в собі раціональні і естетичні основи. Колір допомагає визначити жанр твору, належність до того чи іншого середовища. В загальному підсумку дизайнерський проект дає нам уяву не тількии про ідею, а про об’єкт, як предмет закінчення джерела інформації. Загальний об’єм проекту залежить від характеру об’єкту і його реальної величини.

Висновок.

Відомо, що людина вибирає той вид діяльності, який їй найбільше вдається і до якого в неї лежить серце.

Я вважаю, що олійний живопис – це емоційний живопис, він тримається на внутрішньому баченні світу людиною. Вона не копіює, не переносить дзеркальне відображення, а проносячи свій задум крізь роздуми, емоції і виплескує на білу широчінь полотна вже “свій” мотив, “тобто людина втілює в роботі своє “я”. Можливо і мої роботи будуть відображення мого внутрішнього стану – один раз спокійного, іншого разу- бурхливого, заперечливого.

Пейзажний живопис є одним із жанрів образотворчого мистецтва, тому його вплив на формування естеичного смаку людини рівноцінний любому іншому засобу естетичності виховання. Як і інші засоби мистецтва (література, культура мови, кіно, музика) з допомогою яких здійснюється естетичне виховання особи, пейзажний живопис має свою мету і завдання.

Ця мета: виховання здібності повноцінного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві і дійсності. Естетиичне виховання не тільки розширення художнього світогляду, але й організація людських почуттів, духовного росту особи,регулятор і коректор поведінки. Суб’єктивним боком естетичного освоєння світу виступають естетині відчуття, смаки .оцінки, переконання, ідеї, ідеали, отбто естетична свідомість людини, яка є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу і разом з тим засіб пізнання сутнієвого боку реального світу – його краси.

Звертаючись безпосередньо до творів мистецтва, естетичне виховання вимагає розвитук в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не означає, що кожен повинен стати професійним художником або спеціалістом-мистецтвознавцем. Крім того, що людина повинна знати певну частину творів мистецтва, вона ще й повинна мати певний об’єм знань з теорії та історії мистецтва. Таке збагачення художніх вражень знанням законів мистецтва не тільки не глушить емоційного сприймання, а навпаки, посилює його, поглиблює, робить його осмисленим. Виховання художнього смаку заохочує школярів до естетичної діяльності, яка характеризується певним результатом, і передбачає, що під час занять мистецтвом, учні втілюють в життя доступні їм елементи прекрасного.

Вид виконання цих пейзажних робіт я отримав велике задоволення. Мені надовго запам’ятаються години, проведені в духовному спілкуванні з природою рідного краю.

Список використаних джерел

1.В.М. Полевой, В.Ф. Маркузон, Д.В.Сарабьянов. Популярная художественная энциклопедия. М.,1986 книга ІІ.

2. Г.В. Беда. Основы изобразительной грамоты. М. «Просвещение»,1981.

3. А.А. Жаборюк «Український живопис останньої третини ХІХ – початку ХХ століття» К.-О. Либідь», 1990.

4. Е.В. Шорохов. Композиція. М.: “Просвещение”,1986.

5. В.Н. Стасевич “Пейзаж. Картина и действительность” издательство “Просвещение”, 1978.

6. Г.В. Беда. Живопись. Издательство “Просвещение”, 1986.

7. Д.Н. Гоберман. “По Гуцульщине” Л. “Искуство”, 1979.

8. Я.Затенацький. Українське мистецтво першої половини ХХІ століття. “Мистецтво”. К.,1965.

9. “Український живопис” 100 вибраних творів. Альбом. К., “Мистецтво”, 1989.

10. А.П. Яшухин. Живопись М. “Просвещение”, 1985.

11. Ю.Г. Аксьонова, М.М. Меридова. Цвет и линия. М.: Советский художник, 1986.

12. Андреев А.Л. Место искуства в познании мира. М.: Политиздат, 1980.

13. Волков М.М. Цвет в живописи. М.: “Искуство”, 1984.

14. Беда Г.В. Живопись и его изобразительные средства. М.: «Просвещение», 1977.

15. І.В. Долгополов Майстри і шедеври: Образотворче мистецтво, 1986-1987.

16. Рисунок. Живопись. Композиция: Хрестоматия: Учебно пособие для студентов худож.-граф.фак.пединститутов.-М.: Просвещение,1989.-С.78-133.

17. Рисунок и живопись. Руководство для самодеятельных художников. 3-е (сокр)изд.- М.: Искуство, 1976.

18. Ковалев Ф.В. Золотые сечение в живописи: Учебное пособие.К.:Выщая шк.Главное изд-во,1989.

19. И.Ф. Смольников. Природа в системе єстетического воспитания. М,1984.

20. Федоров-Давидов А.А. Руский пейзаж 18-20 ст. М.,1986.

21. В.В. Андреева “Что такое искуство?” М.Сов.худ.,1973.

22. Киплик Д.И. “Техника живописи”

23. “Художники Прикарпаття”. К.:Мистецтво1989.

24. Алексеев С.С. О колорите.-М.: Изобразительное искуство”, 1974.