Скульптурний портрет

Портрет є одним із найважчих видів скульптури. Тому робота над ним потребує великих професійних навиків. Виконання етюду голови чи торсу живої моделі служить ніби вступом до роботи над портретом. Етюд-бюст не потребує досягнення схожості з формами моделі, та анатомічної грамотності. При виконанні портрета виникають більш широкі і глибокі художні проблеми.

Обличчя людини найяскравіше відображає психологічну і розумову діяльність. Глибока думка чи жартівливий настрій, радість чи переляк, страх чи спокійна зосередженість – які б не були переживання людини, всі вони відображаються на обличчі. Це приводить до руху м’язів обличчя. Зі швидкою зміною міміки відбуваються безперервні зміни в групах складок обличчя, що в свою чергу приводить кожен раз до нових пластичних форм. Тому обличчя людини потребує особливої уваги і зосередженості скульптора початківця, від студіювання груп м’язів обличчя, вивчення і розуміння їх взаємозв’язку.

Робота над портретом потребує не тільки зосередженої уваги до зовнішньої фізичної форми портретованого а й проникнення в його духовний світ. Виявлення його психологічних рис, індивідуального характеру, зафіксованого на обличчі. Таким чином головною проблемою портрета є характеристика особистості людини.

Вся сила портрету у правдивості відтворення духовного, внутрішнього обліку портретованого, на жаль цю правдивість часто підміняють точним але сухим “протоколом”. Тому, приступаючи до практичної роботи необхідно передусім повністю осягнути різницю між проблемами портрета і етюда з натури.

На перший погляд здається, що й нема ніякої особливої різниці і те і інше виконується з позуючої моделі, але це тільки на перший погляд. Окрім передачі загальної схожості, зовнішності натури в портреті потрібно підкреслити індивідуальні психологічні якості людини, її внутрішній світ, внутрішні якості.

Композиція портрету повинна сприяти найвірнішому і найбільше повному розкриттю внутрішньої сутності портретованого. В процесі створення портрета композиція являє собою комплекс всіх його елементів, діючих на глядача на рівноправних началах. Характеристика рис обличчя і об’єму голови, її “насадка” на шийний відрізок хребта і на грудну клітку те чи інше положення голови і плечей по відношенню до вертикальної осі торсу а також характер фактурної обробки самої поверхні у відповідності з використовуваним матеріалом – все це складає нероздільне ціле, що з’єднує між собою окремі елементи скульптурного твору.

Поглиблена робота над портретом, не залежно від того, як він буде виконаний чи у вигляді бюста, чи поясний портрет чи в розмір повної фігури, потребує багато підготовчих композиційних етюдів і шкіців з натури. Цей метод дуже важливий, тому що без нього неможливо виконати портрет. Суть його полягає в тому. Щоб перед основною роботою зробити кілька швидких начерків з натури в устновленій позі.

Швидкість спостереження поступово розвинеться завдяки чому завди буде можна вловити положення і характерні рсии позуючої моделі. Працюючи над портретом, неможна забувати що не тільки обличчя і голова, але і всі інші частини тіла кожної людини неповторні і їх також повинен побачити скульптор і відобразити в портреті зі всіма індивідууальними особливостями.

Досить часто скульптору приходиться працювати над портретом за допомогою фотознімків. Ця кропітка робота потребує поєднання різних прийомів. При вивченні матеріалу скульптор не може покладатись на якийсь один фотознімок.

Йому необхідно мати ряд фотографій в різних поворотах, щоби добре уявити фігуру в об’ємі, просторове розташування її частин з різних точок зору. Вивчення натури по фотоматеріалам потребує терпіння, виконання багатьох начерків. Риси кожної сторони і частини обличчя і всієї голови ускладнюються тими чи іншими її поворотами. Ще більші труднощі виникають при виконанні півфігури і всієї фігури портретованого.

Звичайно можна полегшити собі роботу підшукавши схожу натуру але для цього потрібно ставитись з пересторогою. Часто стається так, що здавалось би знайдена натура що добре підходить і скульптор старається повністю передати її риси і особливості. Але ці індивідуальні риси і особливості вибраного натурника зовні схожі на риси оригіналу відображали зовсім іншу душу людини, зовсім інший інтелектуальний світ, зовсім іншу психіку. Було багато прикладів того, що портрет, зроблений не з оригіналу а з іншої натури, створювали настільки фальшиве враження, що скульптура ставала майже карикатурною. Цього особливо потрібно боятися, тому при роботі над портретом більшу увагу потрібно приділяти вивченню фотоматеріалів. Тільки багатолітня практика виконання попередніх начерків створить тверду базу для створення портретної скульптури за фотоматеріалами.

Рельєфом, як відомо, називається опукле зображення на рівній чи рівно вигнутій площині. Рельєф може мати майже повний об’єм реального предмета, чи зменшений, ніби сплюснутий об’єм. В першому випадку рельєф називають високим або горельєфом в іншому низьким чи барельєфом. Ступінь висоти рельєфу може бути різноманітний, повної округлості до зовсім незначної випуклості, що майже зливається з площиною тіла. Від ступеня висоти рельєфу залежить метод його виконання. Горельєф повної висоти виконується як звичайна кругла скульптура, тільки з тією різницею, що одна із сторін горельєфа ніби приставлена, прикріплена до площини в зв’язку з чим такий горельєф можна оглядати не зі всіх сторін. Горельєфна скульптура повної висоти в співвідношенні своїх об’ємів не міняється і зберігає ті ж співвідношення, що має кругла скульптура. Але якщо висота рельєфу буде зменшена тоді потрібно переходити до іншого методу виконання скульптури. Це означає що потрібно зменшити реальний об’єм не змінюючи контурів, стиснути всі об’ємні площини перпендикулярні до площини тіла на який накладається рельєф на стільки на скільки зменшується висота чи глибина реального