предмета. Площини що обмежують контури об’ємної форми паралельно площині тіла залишаються без змін. Теоретично це дуже зрозуміло і просто, практично цей метод теж не важкий якщо його використовувати для неживих предметів, оскільки контури цих предметів чіткі.
При скороченні об’ємних площин що обмежують форми живої природи, особливо людини, виникають значно більші труднощі.
Оскільки в органічній природі нема площин що чітко і геометрично точно торкаються одне одної. Тому знайти різноманітні кути і відхилення від основної паралельної площини можна лише при винятковій увазі із врахуванням всіх компонентів форми.
Таким чином рельєф за своїми образотворчими можливостями наближається до живописної картини, об’єктом для рельєфного зображення на площині може бути людина природа, натюрморт, букети квітів, інтер’єри зі всіма деталями, площі з перспективним розташуванням будинків.
Народи всіх часів користувалися рельєфами для зображення природи тварин і побуту і життя людей. Але строго перспективний рельєф був досягненням епохи відродження після відкриття і встановлення законів перспективи. В наш час рельєф найбільше використовується як архітектурно-декоративна деталь ззовні будівлі чи на внутрішніх стінах будівель громадського призначення. В портретному жанрі рельєф також має велике значення особливо в медальєрному мистецтві.