наростаюча динаміка, тому це має відбитись в амплітуді жесту – від малої до більшої в кульмінації.
Використовуємо середню дир. площину, характер жесту відповідно до характеру звуковедення: non legato і рідко legato.
Крім цього особливістю жесту є сильна підкреслююча акцентом перша доля такту, а це виагає більш активного замаху на третій долі, за рахунок скорочення амплітуди другої долі схеми.
Росо а росо - виконуємо за рахунок зменшення амплітуди активності жесту.
Темп твору - allegretto і чи не найважливішою проблемою для диригента є зберегти його до кінця звучання твору, не пришвидшуючи і не сповільнюючи.
Підводячи висновок всього аналізу, необхідно сказати, що хоровий твір “Щедрик” є вершиною творчості М. Леонтовича. У “Щедрику” черпають своє натхнення сучасні вітчизняні і зарубіжн культури. Прикладом цього можуть служити численні переклади “Щедрика” та інші мови світу, транскрипції для різниї складів оркестрів.
Одну з таких транскрипцій, а по своїй суті сучасний інструментальний твір з використанням технічних прийомів ХХ ст. Виконує камерний оркестр студентів Львівського Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка під керівництвом А. Микитки.
БІБЛІОГРАФІЯ
Болгарський А. Короткий словник діячів укр. муз. культури. Тернопіль . Чумацький шлях,1992.
Водяний Б. Мистецтво; К.-Генези, 1993.
Золочевський В. Творчість М. Леонтовича. К.-Муз. Укр.-1997.
Колесса М. Основи техніки диригування. К.-Муз.Укр.-1981.
Леонтович М. Хорові твори: К.-Муз Укр.-1979.
Серганюк Ю.М. Методика аналізу хорових творів: І.-Фр.-1992.