Модель №1 (блуза): уя модель виготовлена також із трикотажного полотна з фактурною поверхнею. Вон має пярмий силует та прямий крій рукава. З боків розміщені розрізи. Горловина має круглий виріз, лінія пелча дещо понижена.

Модель №2 9сорочка): ця модель пошита з тканини “компаньойон”. Має прямий силует. Довжина см. Пройма трохи понижена, горловина має виріз “човник”. По середній лінії пілочки запроектовано декоративні складки, вони також присутну по середній лінії рукава. По центру грудей розміщений декоративний елемент-аплікація з джинсу-стрейч.

Модель №3 (сорочка-безрукавка): також використано тканину “компаньйон”. Силует-прямий. Горловина аналогічна моделі №1, прома має глибокий виріз від горловини. По середній лінії розміщені складки паралельно всій довжині виробу. По центру грудей розміщений декоративний елемент із джинсу-стрейч.

Модель №4 (сорочка): виготовлена з тканини “компаньйон”. Має прямий силует, крій рукава також прямий. Обробка горловини аналогічно моделі №2 (сорочка-безрукавка).

По середній лінії виробу розіщені складки паралельно всій довжині виробу. По центру грудей знаходиться декоративний елемент з джинсу-стрейч.

Модель №1 (штани): модель виготовлена з джинсу-стрейч. Штани мають силует злегка розширений донизу. По среедині розміщенно замок “блискавку” та гудзик.

Крім того в колекції передбачено головні убори-хустинки з трикотажного полотна, а також панчохи із зрізаними носками теж з трикотажу.

Загалом усі елементи колекції ають прямий силует, що максимально наближує їх до джерела – гуцульського костюма, а також є умовою практичного застосування та свободи рухів, а це є надзвичайно важливим, коли мова йде про дитячий одяг.

ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Академія мистецтв як і інші виробничі підприємства належить до

сфери суспільного виробництва. А тому вона виробляє свої затрати на

виробництво, які слід відмежовувати від суспільних затрат, що і формують ринок. Оскільки випускники Академії, що є виробниками художньої продукції, ввійдуть у систему суспільного виробництва то вопи повинні вміти визначити рівень затрат на виготовлену ними продукцію, що увійде у структуру суспільних затрат. Це необхідно для визначення рівня необхідності для суспільства тієї чи іншої продукції, що дозволяє корелювати її випуск. Затрати будь-якого підприємства, в тому числі Академії мистецтв с дійсними матеріальними затратами на виготовлення певного виду товару.

Ці затрати складаються із затрат на засоби і предмети праці, а також із затрат па заробітню платню, науково-дослідні та проектпо-конструкторські розробки. Усі ці затрати у сукупній формі, що йдуть на виготовлення певного виду продукції і мають грошову форму називаються собівартістю. Собівартість мас складну внутрішню будову, а тому треба прослідкувати формуючі її чинники для визначення цінного еквіваленту нашого диплому.

Економістами виділяється розрахункова, фактична, виробнича та комерційна собівартості. Розрахункова собівартість - це затрати, що очікуються в перспективі на період виробничого процесу. Для її визначення

виходять із розрахунку рівня затрат на виробництво та передбачених заходів

щодо організації та технічного вдосконалення самого процесу виробництва. Цеп вид собівартості служить оспою для розробки подальших собівартостей.

Фактична собівартість вбирає дійсні затрати па виробництво за підсумками усього періоду створення продукції. Сюди включаються заграні па додатковий продукт, який слід розуміти як різноманітні штрафи, нені, неустойки, збитки від стихійних лих та аварій, скасування замовлень тощо. Цей вид собівартості допомагає у подальшому плануванні роботи, досягненні ефективності виробництва.

Виробнича собівартість передбачає затрати на виготовлення товару, враховуючи оплату допоміжного та управлінського персоналу, утримання офісів. Остання, комерційна собівартість» передбачає затрати на виробництво включаючи затрати на реалізацію виробленої продукції. Розмежування різних елементів собівартості дає змогу здійснювати їх облік і на цій основі визначати загальний обсяг затрат, виявляти тенденції їх динаміки і шляхи зниження.

Загалом собівартість ділиться на індивідуальну та суспільну. Індивідуальна собівартість інформує про умови виробництва, що склались у кожному конкретному виробництві на різних підприємствах. Це показує рівень ресурсного потенціалу та ефективність його використання на підприємстві. Суспільна собівартість є узагальненням індивідуальних собівартостей для даного виробництва па різних підприємствах яка визнана споживачами і є прийнятною, на ринку. Фактично суспільна собівартість

становить основу ринкової ціни товару.

Таким чином можна визначити загальну схему визначення собівартості

окремого продукту. Це можна визначити формулою:

W=c + q

де с - є вартістю спожитих засобів, а q -рівень нової вартості від живої праці. Саме складається із необхідної та додаткової продуктивної вартості (v + m ). Таким чином отримуємо формулу визначення собівартості продукту:

W= c + (v + m)

Структуру собівартості розглядати слід у двох площинах: за

елементами затрат та за статтями калькуляції, під якою розуміють

обчислення собівартості одиниці продукції. Нижче я подаю таблицю

обрахунку собівартості мого диплому.

Калькуляція витрат за матеріалами

№ п/п | Назва матеріалу | Одиниця виміру | К-сть (м або шт.) | Ціна (за 1 м чи за 1 шт.) | Сума в гривнях

1 | Тканина джинс-стрейч | м | 4 | 45 | 180

2 | Тканина “компаньйон” | м | 4 | 25 | 100

3 | Трикотаж |

шт | 3 | 35 | 35

4 | Нитки |

шт | 2 | 1,50 | 3

5 | Нитки |

м | 2 | 2 | 4

6 | Клеєва підкладка | м | 1 | 8 | 8

7 | Замок “блискавка” | шт | 7 |