Характерним плечовим одягом гуцулів є кептар – безрукавка на хутрі, оздоблена вишивкою або аплікацією. О. Воропаай стверджує, що слово “кептар” походить від румунського слова “груди”. Захищаючи від холоду спину та груди і залишаючи при цьому вільними руки, кептар, став незмінною складовою костюма гуцулів.1 У формі та способах оздоблення кептарів яскраво проявляються локальні особливості космацький кептар, передня частина якого оздоблена квадратними з коричневого сап’яну і густо набитими металевими капелямии, від кептаря верховинського, вишитого яскравими вовняними шнурами з перевагою зеленного кольору. Уся поверхня кептаря з села Розтоки, що на Косівщині покрита складним узором-аплікацією. Пістинські та яворівські кептарі прикрашені традиційними мотивами – “рачками”, “кучерями”, “ружами”, “зубцями”. Високогірні райони Карпат характерні білим кольором кептарів.

Верхнім одягом гуцулів є сердак (петик). Він являє собою прямоспинне вбрання з домашнього сукна, що також відображає місцеві особливості. Його обшивали навколо і по швам вовняними нитками, переважно червоного та жовтогокольору, підкреслюючи простоту форм. Вишивкою оздоблювали сердака – “гредушки”, бокові клини, колір. Попереду нашивали великі гарусові гудзики та яскраві китиці – “драмовиси”, особливо пишні в селах Верховинського району. Своєрідними є оздоблення на верховинських, микуличинських, брустурівських, яблуницьких сердаках. Високим художнім смаком вирізняються сердаки з села Космач – чорні, прикрашені чорним шнуром або сірі з чорними та жовтими прикрасами.

Чоловічі штани шилися з білого полотна (покрениці) кольорового сукна (крашениці) або білого сукна (гачі). До речі, гачі (гащі, ногавиці) – це анйдавніа назва чоловічих штанів, що були відомими ще з часів Київської Русі.

Головний убір гуцулів – кресаня. Вона багато прикрашалася різнокольоровими шнурами – черв’ячками, пір’ям глухаря, китицями тощо. Також носили шапку – клепапню.

Таким же багатим є жіноче вбрання. Воно складається з довгої вишитої сорочки, запаски, тканого пояса, кептаря, сердака. Головним убором заміжних жінок була перемітка.

Жіночий стегновий одяг – запаска (обгортка, горбатка) зберігає дуж давні форми, удосконалення яких відбулося завдяки розвитку художнього ткацтва.

Сердаки та кептарі жінок не відрізнялися від чоловічих.

Костюм гуцулок з села Космач відрізняється золотисто-оранжевою кольоровою гамою всіх деталей: запасок, пояса, хусток, а також орнаменту на установах та на капчурах. Оздоблення на космацькому сердаку більш стримані в інших селах високогогір’я.

Жіночий одяг з села Яворова, Косівського району вирізнявся простотою форм, багатством оздоблення та барвистістю. Переважажє червоний колір.

На Гуцульщині побутувало чимало жіночих прикрас: натуральні та штучні коралі, скляне намисто, таляри, згарди, силянки та гердани.

Особливий інтерес викликає гуцульський весільний стрій, походження якого сягає своїм корінням у далеке минуле. Розглянемо, дя прикладу, традиційний весільний костюм нареченої з села Криворівня, Верховинсьокго району. Він складається з гуглі – білої накидки, оздобленною кольоровим вовняним шнуром, головного убору – чільця, весільного вінка.

Не менш цікавим є костюм нареченого: манта (врхній одяг з рукавами та капюшоном) з сукна сірого кольору також розшита яскравим вовняним шнуром.

В багатому та оздоблення жіночому весільному одязі з села Пістиня Косівського району, є своєрідні відмінності. В суцільних вишивках рукавів пістинської сорочки переважає дрібний геометричний орнамент червоного та чорного кольору. Фартух – з фабричної тканини. Аплікація – “кучері”, “рачки”, “зубці” – святково декорують кептар, поверх якого накинуто велику барвисту хустину та білу перемітку з візерунками по краям – заборами. Розкішний весільний вінок і багаті нашийні та нагрудні прикраси доповнюють костюм.2

Одним з найбільш древніх способів оздоблення одягу є вишивка. Найбільш типовий орнамент вишиття Гуцульщини – дрібний геометричний, в якому поєднано різні мотиви, переважно ромби та квадрати. Гуцульські вишивки виконані в основному “низинкою”, а також “хрестиком”, “настилом”,. “циркою” та іншими техніками. Невід’ємною частиною народного костюма є пояс. В гірських селах жінки носили широкі пояси – “попружки”, оздоблені кольоровими повздовжніми полосами. Приваблює в поясах гармонійне поєднання кольорів. Зустрічаються також пояси з дрібним візерунком – комбінацією ромбів, трикутникиів та косих “хрестиків”. В забарвленні переважають відтінки гарячих тонів – червоних та жовтих.

СЕМАНТИКА

Традційний костю поряд із забезпеченням фізичного існування людини задовольняв її різноманітні соціальні потреби. Безпосередньо з призначенням костюма пов’язані великие розмаїття символів.

Символіка народного костюма – важливий компонент національний традицій загалом. Знакові функції втілюють упродовж віків досвід поколінь, їхні погляди на світ навколо і людину у ньому. Адже людина живе в світі символів з доісторичних часів. Символ – одна з могутніх підвалин культури. Загальновизнаним фактом є те, що справжнє мистецтво – символічне .1

На жаль, поняття семантики багатьох властивостей народного костюма вже наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. було великою мірою забуте, а способи їх досягнення зберігалися лише з традицією.

Саме тому ретельне дослідження цього надзвичайно цікавого аспекту є дуже важливим.

Традиційні особливості одягу формувалися пртягом досить тривалого часу і передавалися через покоління. Багаті, барвисті гуцульські костюми підкреслювали у чоловіків мужність, у жінок – красу. Взагалі розрізенння одягу дорослих людей за ознаками статі, вимагала народна етика. Основну роль цих знаків виконували декоративно-художні засоби.

Рис урівноваженості, спокою жіночій фігурі надавав значний за площею поясний одяг, орнаментований з переважанням горизонтальних ліній та геометричних фігур, з якими пов’язане уявлення про стійкість (квадрат, прямокутник). Він сприймався як масивніший порівняно з сорочкою та плечовим одягом, декор якого тяжів до вертикальної осі.

Компоненти чоловічого костюма декорувалися стриманіше і не передбачали зміну сприняття об’ємів і пропорцій тіла.

Інколи статева приналежність костюма ігнорувалася. 2 Переважно це відбувалося в яккихось обрядових