МЕЛОДІЯ – найважливіший засіб музичної виразності. Мелодична лінія утворюється від сполучення плавного, поступеневого руху із стрибкоподібними висхідними та нисхідними ходами, підйомами і спадами. За основу для мелодії композитор бере тонічний тризвук і на його основі будує мелодію. Рух мелодичної лінії надзвичайно тісно пов’язаний з текстом, яскраво передає настрій пісні.

Мелодія даного твору наспівна, хвилеподібно-рухлива. Діапазон мелодії у межах октави ( g1 – g2).Від напрямку мелодії залежить її напруження.

Зростання напруження мелодичного розвитку пов’язане з висхідним напрямком та посиленням звучності, зменшення напруження з нисхідним напрямком та динамічним заспокоєнням.

Мелодія наспівна, але зустрічаються стрибкоподібні рухи на різні інтервали. Починається мелодія по звуках тонічного тризвуку (в3+м3), а також зустрічаються стрибки на такі інтервали: в3, м3, ч4, ч5.

ГАРМОНІЧНИЙ ПЛАН.

Гармонія твору проста, але насичена нестійкими акордами. Часто зустрічаються дисонансні співзвуччя, що надає хоровій партитурі багате колоритне забарвлення.

Гармонію твору можна схематично зобразити так:

Т Т6 Д43 Д2 Т6 II65 IV64 II7 Д7 Т VII7 II6 Д Д7 Т S Д Т6 Д Т S Д Т S Д7 Т.

Така ладо-тональна палітра дозволяє гнучко відобразити усі текстові світлотіні, створити гармонічний фон. Поєднання мелодики і поліфонії породило цікавий гармонічний ефект: сміливе застосування септакордів і найрізноманітніших проміжних та прохідних звуків, затримань та переднімань.

МЕТРО-РИТМІЧНИЙ ПЛАН.

Ритм вірша у даному хоровому творі зовсім не співпадає з музичним метром. Дивлячись на музичний малюнок, ми бачимо, що часто на один склад припадає дві, три, або чотири ноти:

Вираження метру в цифровій схемі ми називаємо розміром. Розмір даного твору - 3/4. Це простий односкладовий четвертний розмір. Він часто застосовується композитором для відтворення патетичного настрою у піснях даного жанру.

Для твору характерний простий ритмічний малюнок, зустрічаються різні тривалості нот: восьмі, половинні, четвертні, шістнадцяті.

Характерним є такий ритмічний малюнок:

Такі метро-ритмічні особливості сприяють розкриттю ідейно-образного змісту твору. В основних темах використані інтонації, які спираються на інтонації козацьких, патріотичних пісень (опора на стійкі ступені ладу, закличні інтонації, вигуки).

ФАКТУРА твору гомофонно-гармонічна. Це звукова матерія музичного твору, комплекс усіх звукових ліній, пластів і голосів, що виступають в ній у різних функціональних співвідношеннях і які утворюють одне звукове ціле.

Фактура – це живий організм, здатний сконцентровуватися і розсіюватися, згущуватися і розріджуватися, розбухати в об’ємі і стискатися до мінімуму, розгалужуватися на окремі звукові горизонтальні лінії і зливатися в монолітну одноголосну течію.

Фактура даного твору щодо гомофонно-гармонічного викладу, то композитор створює виділене звучання – першорядна роль мелодії і підпорядкована їй гармонія. Він наслідує традиції народного гуртового виконання українських народних пісень, коли основна мелодія звучить почергово у всіх голосах.

В той же час, решту голосів стають супроводом до неї. Водночас, композитор збагачує гомофонно-гармонічну вертикаль за рахунок мелодизації окремих голосів. Протягом декількох віків поліфонія та гомофонія співіснували поруч. Природним явищем був обопільний їх вплив і взаємозбагачення.

ВОКАЛЬНО-ХОРОВИЙ АНАЛІЗ.

Хоровий твір „ Ой лугами-берегами” написаний для мішаного чотирьохголосого хору та розрахований на виконання професійним колективом.

ДІАПАЗОН – звуковий обсяг співаючих голосів, який використовується в даному творі від нижнього до верхнього звуків.

ЗАГАЛЬНИЙ ДІАПАЗОН ХОРУ: g – g2.

Діапазон партії С (сопрано).

f – g2.

Діапазон партії А (альт):

h – g2.

Діапазон партії Т (тенор)

d – e1

Діапазон партії Б (бас)

g – c1

ТЕСИТУРНІ УМОВИ мають великий вплив на формування хорового звучання. Людські голоси володіють динамічними можливостями, прямо-пропорційними теситурним умовам.

Теситурні умови твору зручні для альтової, сопранової та тенорової партій.

В басовій партії зустрічається звук „мі”, який басова партія може взяти фальцетом. При виконанні в різних теситурних умовах, виникають різноманітні питання, пов’язані з ансамблем хору, якщо регістри кожної хорової партії використовуються в належних теситурних умовах.

Проаналізувавши твір з погляду використання регістрів кожної партії, можна пересвідчитися, що кожна партія перебуває в межах свого природнього регістру. А тому її теситурні умови зручні і ансамблеве звучання буде природнім. Для баса рекомендується високий звук „мі” брати не форсуванням, як правило беруться звуки, а згладити і пом’якшити.

РОЗМІЩЕННЯ ТЕМАТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.

Музичними темами твору ми називаємо ті його частини, які виділяються своїм структурним оформленням і володіють найбільшою характерністю закладених в них музичних думок.

Тематична суть найбільш яскраво виявляється в головних мелодіях, по яких впізнаємо тему. Розвиток тематичного матеріалу проходить по-різному, в деякій мірі він підпорядкований літературному тексту.

У першій строфі тема проходить у партії сопран, а продовжують підголоски тенора і альта.

Друга строфа (куплет) починається темою у партії тенора, а підхоплюють всі інші голоси.

Третій та четвертий куплети – тема звучить знову у сопран, басова партія має лише окремі фрази.

Хоча перехоплює тему від сопран басова партія, цим композитор хотів підкреслити слова „Бодай вони поросли...” Кожна строфа закінчується неповним тонічним тризвуком.

Кульмінація кожної строфи відчутна по фразуванні. Найвища точка кульмінації співпадає з найвищим звуком мелодії, який знаходиться у другому куплеті.

Кульмінація всього твору відбувається у 19-20-му тактах третього куплету.

Тут тема проводиться спочатку в сопрано, на початку другого такту в басу і на третій долі того ж такту в тенорі. Альт доповнює гармонію.

Якщо співставити текст з музикою, то ми бачимо надзвичайно вдале поєднаня викладу як тексту, музики, форми вливаня кожного голосу в музичну тканину.

ДИКЦІЯ.

Важливим напрямком вокально-хорової роботи є опрацювання дикційних труднощів. Виконавці повинні досягти високого ступеня якості та чіткості вимови, щоб незмінним донести до слухача зміст поетичної ідеї твору. Якість дикції має важливий вплив на якість співочого звуку, активізує диханя, допомагає у формувані звуків високої позиції.

В