Використання пейзажного живопису у навчальному процесі

Пейзажний живопис - один з необхідних видів роботи в процесі під-готовки художника-педагога, важливий розділ програми курсу живопису.

В пейзажному живопису художник безпосередньо звертається до на-тури, передає простір за принципом лінійної та повітряної перспективи, створює подібність реального середовища та правдивий стан освітлення. Зображуючи пейзаж, художник прагне передати колористичний стан у

природі. Природа бескінечно різнобарвна та прекрасна. Сонячне світло та

*

навколишнє середовище творять невичерпну гармонію фарб. Все в приро-ді гармонійно, доцільно, гарно. Вплив природи на людину, глибокі пере-живання та думки, які вона викликає, сприяло появі в образотворчому мистецтві жанру пейзажного живопису.

Пейзаж - являє собою одну з найемоційних областей образотворчо-го мистецтва, своєю естетичною дією витвори пейзажного живопису здатні духовно збагатити людину. Пейзаж, який передає характер рідної приро-ди, в якому зображено емоційне відношення до неї художника, є важли-вим засобом виховання почуття любові до рідного краю.

Спілкування з природою є незмінним джерелом натхнення та від-родження творчих задумів. Але якщо художник не вивчає, а лише фанта-зує при зображенні якихось явищ, це завжди звучить фальшиво, утворює неприємне враження на глядача. Глибина пейзажного образу - результат ретельного вивчення природи. Живописна практика вчить художника ви-тончено передавати кольорові особливості певного стану природи.

Першим завданням пейзажного живопису повинні бути коротко-строкові етюди на передачу кольорових відмінностей між кольоровими об'єктами пейзажу (силует будівлі, загальна пляма неба, загальна площи-на землі, однорідна по кольору пляма дзеркальної поверхні ріки). Від вміння бачити з натури, та знаходити на етюді відношення великих кольо-рових плям, залежить успіх живописного зображення. Переконливість та правдивість живопису пейзажного етюду залежить як від вірно знайдених кольорових відношень між окремими об'єктами, ділянками та планами натури, яку ми бачимо, так і від правильного визначення з натури загаль-

ного тонового та кольорового стану, залежного від сили освітлення.

В процесі живопису необхідно бачити предмети і об'єкти пейзаж усе відразу, одночасно тримати, у полі зору перший та другий і віддале

ний плани. Тільки при такому цілісному сприйнятті можна правильно

. . . \

визначити перспективні розміри усіх частин пейзажу, їх кольорові співвід-ношення на різних планах та досягти цілковитості зображення.

Передаючи кольорові відношення натури необхідно ще мати на увазі кольорову єдність, яка створює спектральний склад освітлення (його ко-лір).

Ранком у натурі переважають золотисто-рожеві відтінки, увечорі -жовто-оранжеві, в похмурий день - нейтрально-сріблясті. Нанесення в етюдах великих кольорових віносин повинно вестись з врахуванням ста-ну освітлення - загально тонового і кольорового стану та кольорової єд-ності і споріднення фарб. В процесі роботи над довготривалими по часу етюдами належить виконати спочатку широку промальовку основних ко-льорових співвідношень (основних плям), далі переходити до детальної проробки об'єктів переднього та середнього планів.

З особливими труднощами пов'язано бачення тих якісних змін пред-метних кольорів природи, які залежать від сили і спектрального складу І освітлення (вдень, вночі, в сонячний день та похмурий). Наприклад, стовбур берези увечері при заході сонця буде замальовуватись в оранжево-червоні відтінки. Але звичайна уява про колір стовбура берези, як білий, І не зникає. Ця особливість зорового сприйняття у психології називають І константністю та заключається в постійності окремих властивостей і якостей зорового сприйняття об'єктів незалежно від утворених з ними змін. І У процесі пейзажного живопису потрібно придбати вміння відволікатися від звички бачити предметні кольори (особистий колір), відпрацювати зо-ровий досвід помічати кольори, обумовлені освітленням та віддаленістю.

Правдиве живописне зображення базується на побудові кольорово-го строю етюду, пропорційного кольоровим співвідношенням натури.

Визначення кольорових співвідношень здійснюється порівнянням

об'єктів пейзажів при суцільному, одночасному баченні. Тому з самого початку роботи на природі важливо направити увагу на суцільне сприй-няття усього мотиву. Тільки таке суцільне бачення дає можливість визна-чити кольорові відрізняння між кольоровими об'єктами пейзажу: небом, землею, водою, переднім і дальнім планами. В умовах роботи на відкри-тому повітрі суцільно бачити всі об'єкти пейзажу важко, так як одночасно вони не попадають у поле зору. Сприйняття всіх об'єктів пейзажу потре-бує більш широкого кута зору.

Будь-яке зображення починається з цілого, а не з дрібниць. На по-чатку наноситься велика загальна форма, потім йде проробка деталей. В зв'язку з цим існує правило процесу зображення: від загального - до дріб-ниць та узагальнення. Робота над пейзажним етюдом також починається із зображення цілого, з побудови основних відношень - кольорових спів-відношень між головними об'єктами пейзажу (небом, землею, водою, пе-реднім, середнім та віддаленим планами). Правильно взяті основні відно-шення цих об'єктів пейзажу полегшує подальшу кольорову побудову, проробку деталей. Якщо ж основні кольорові відношення наносити невір-но, то як би ретельно не робилась подальша проробка деталей, рефлексів та кольорових відтінків, грамотного зображення отримати не вдається. Вміння суцільно сприймати об'єкти пейзажу та знаходити великі кольоро-ві відношення - це найнеобхідніші професійні навички.

Виповнення живописного етюду з натури методом тонових та ко-льорових відношень практично починається з визначення у натурі най-більш світлих, інтенсивних та темних кольорових плям. Проміжні за си-лою тону і кольору плями порівнюються з ними. У пейзажі, наприклад, найсильнішою та світлою по кольору може здатися освітлена сонцем зе-лена галявина, а найтемнішою - глибока тінь на передньому плані. Тон та колір наступних планів співвідноситься з цими вихідними тонами. При такому зрівнянні легко порівняти, що, наприклад, похмурі важкі хмари по тону все ж легше темних об'єктів, розміщених на землі. Короткостро-кові етюди з ціллю знаходження загальних кольорових відношень пейза-

жу необхідно багато разів повторювати.

Найбільш важлива задача, яка вирішена