Відомо, що на великій відстані форма предметів втрачає об'ємність, рель'єфність приймає силуетний плоскістний характер, зменшується ко-льорова відмінність та бачення деталей. На відстані темні предмети більш синіють та світліють. Світлі об'єкти менш підпадають зміненню в сторону блакитності: освітлені сонцем хмари та засніжені вершини гір вдалині на-бувають червоно-оранжевий відтінок.

В зображенні передніх планів важливу роль грають власні кольори предметів, на дальніх - обумовлені. Обумовлені повітряним середовищем кольори віддаляють предмети, та навпаки особистий предметний колір ні-

би висовує їх на перший план. Для успішного визначення кольору та світлоти дальніх планів треба дивитись на них через передній, бачучи їх всі одразу, широко, намагаючись при цьому не звертати увагу на дрібни-ці. Тільки так можливо визначити правильно кольорові відмінності перед-нього, середнього та дального планів, відповідно їм побудувати кольоро-ві відношення етюду та передати таким чином повітряний простір.

Загальні та великі кольорові відношення основних плям натури (різ-них планів, основних об'єктів та предметів) - це живописна основа пейзаж-ного етюду, яка визначає характер всього його кольорового строю. На цій основі здійснюється подальша більш детальна кольорова н'юансировка об'єктів пейзажу. Крім загальних та великих живописних відношень " необхідно передати результат уважного спостерігання природи, її живого

відчуття. Фарби природи надзвичайно різнобарвні.

Трава та дерева, наприклад, зелені. Але у природі цей колір має найрізнобарвні відтінки. Трава, яка росте на галявинах, ПОСІВИ ОЗИМОЇ ПШеНИ-ЦІ, зелень На ОВОЧеВИХ ПОЛЯХ, РІЗНІ ПОрОДИ дерев - все має свій особистий

зелений колір, свою насиченість і тон. Колір будь-якого об'єкту вирізним в залежності від того чи розміщений він у тіні, освітлюється мим або розсіяним світлом, вечірнім заходом сонця, або ранковим сонцем. Суттєва різниця між кольорами зблизька та здалека. V

Різна м'якість окресленої форми предметів, які знаходяться на світі та в тіні. Всі ці тонкі та характерні особливості природи необхідно відобразити у пейзажному етюді. Безпосередні спостереження, враження відчуття від природи є основою творчих успіхів у пейзажному живописі. І

Прикарпаття - край давньої й багатої культури, край, де з покоління

зберігалося народним генієм все естетично цінне. Створене, щоб прикра-сити життя, народне мистецтво шліфувалося в процесі історичного роз-витку, і стало складовою частиною національної художньої культури, не-вичерпним джерелом її розвитку. Саме народна творчість послужила жи-вою основою образотворчого і професійного декоративно-прикладного

мистецтва, що поступово сформувалося в самобутню художню школу.

Мистецтву Прикарпаття притаманна міцна реалістична традиція сформована упродовж усього періоду становлення і розвитку західноук-раїнської художньої школи.

Професійне західноукраїнське мистецтво розвивалося в зв'язку з ти-ми процесами, що відбувались в західноєвропейському мистецтві XIX-початку XX століття, а також з творчою практикою митців східних земель України і здобутком передової культури Росії. Обізнаність з широким ко-лом художніх тенденцій і жвава, творча реакція на тогочасні різноманітні, нерідко полярні художні скерування не позбавили західноукраїнського мистецтва самобутності.

Прикладом плідного синтезу національного і зарубіжного худож-нього досвіду є творчість І.Труша та О.Новаківського. їхні індивідуаль-ності - це принципово нові за ідейним пафосом і творчим методом явища в українському живописі, що органічно увібрали в себе надбання мину-лого. Збагативши арсенал образних засобів та пластичних ідей місцевої художньої школи, вони залишили нетлінний слід в мистецькому житті краю, утвердивши й продовживши традицію високої живописної культу-ри.

Складні й багатомірні процеси розвитку мистецтва на західноукраїнських землях України Відбувалися В гострих ідейних і творчих змаган-нях між художниками, які дотримувалися різних методів і стильових орі-єнтацій. В умовах ідеологічних зіткнень різноманітних напрямів гостро постало питання про громадську позицію художника, про соціальне значення його творчості в житті народу. Важливу роль у формуванні осново-

положних принципів мистецтва краю відіграли теоретичні праці І.Фран-ка, що містили цілісну естетичну концепцію реалізму як провідного мето-ду в українському мистецтві.

Звернення до мотивів природи рідного краю, запозичення тем з фо-лькльору й епосу - одна з характерних особливостей творчості художни-ків, які входили до "Асоціації незалежних українських митців",

Важливо, що питання збереження національної форми в мистецтві західних земель України вирішувалося ними не в умовах локальної зам-кнутості, що могло б призвести до її збіднення, а навпаки в умовах най-ширшої комунікабельної, через поглиблення творчих контактів з мистец-твом інших національних шкіл, головним чином західноєвропейських і насамперед французької. На організованих товариством виставках поряд з роботами українських митців експонувалися твори провідних західноєв-ропейських художників: А.Дерена, П.Пікассо, М.Шагала. Все це позитивно позначилось на творчості прикарпатських художників, збагатило палітру образних засобів їхнього мистецтва, внесло в нього дух новаторського пошуку творчого ставлення до національних

І

традицій.

І Зачинателями мистецтва радянського часу на західних землях України стали художники, творчість яких сформувалась ще в 20-30-х роках:

К

І.Труш, О.Кульчицька, А.Монастирський, О.Кирилас, І.Севера, Я.Музика, О.Шатківський, Маргарита і Роман Сельські, Р.Турин, ЛЛевицький,

і

Г.Смольський, Юрій і Семен Корпанюки, П.Цвілик. Тому якихось кардинальних змін чи переходу на цілком інші позиції не було - художники залишились вірними своїм образно-виражальним засобам, а їхні прогресивні погляди, вже сформовані. Високий ідейно-тематичний і фаховий рівень їхніх творів засвідчила виставка образотворчого мистецтва західних

областей України і народної творчості гуцулів експонована в Москві, Києві, Харкові у 1940-41 роках.

Нові соціальні умови, нова політика в галузі мистецтва призвели

до розосередження художнього життя: якщо в дорадянський час мистецькі

сили були сконцентровані переважно у Львові, то тепер досить сильні творчі колективи діють в Івано-Франківську, Тернополі, Рівному, Луцьку, Косові, що забезпечило більш тісні контакти професійного мистецтва з широкою народною аудиторією (останнє підтверджується інтенсивною ви-ставочною діяльністю). Традиція активної суспільно-громадської позиції художника,