Диригування хором на твори: “Вечерняя песня” (муз. С. Танєєва сл. О. Хом’якова) та “Чорний крук” (з опери К. Данькевича “Богдан Хмельницький”)

Людина та природа... Ці два сполучення йдуть поряд весь час. Починаючи з часів виникнення цивілізації. Важко перелічити весь арсенал тих явищ і подій, які подіяли на людину, яка започаткувала перші спроби мистецької творчості. Від спілкування з природою виникло безліч геніальних творів пейзажної лірики.

Серед композиторів: Чайковський П. (Симфонія №1 “Зимнее грезы”), П. Чесноков (“Яблоня”), С. Рахманінов (“Сирень”, “Здесь хорошо”), Ф. Шуберт (“Какая ночь”, “Липа”), Р. Шуман (“Ночная тишина”, “Лотос”), Л. Бетховен (“Восхваление природы человеком”), Гуно (“Ночь”), Стеценко К. (“То була тихая ніч”), С. Людкевич (“Ой зацвіли фіялоньки”). Цей список можна продовжити до безкінечності.

Не можна обійти увагою і твори образотворчого мистецтва – картини Куінджі (“Ніч на Дніпрі”), Шишкіна (“На севере диком”, “Дубовая роща”), полотна Еріха, Сар’яна, Кавараджо та інших геніальних італійців, акварелі та картини Рєпіна, Т. Шевченка. Цей список буде поповнюватись і надалі, поки буде існувати людство, бо людина є продуктом природи, її невід’ємною частиною.

Тільки при злитті з нею виникають в руках митця правдиві шедеври, яких є в світі найбільшою цінністю з погляду вічності.

В російській музиці С. Танєєв займає особливе місце. Видатний музично-суспільний діяч, викладач, піаніст-віртуоз, перший в Росії вчений-музикознавець, людина рідкої людяності, Танєєв був авторитетом в культурному житті свого часу.

“Танеев был велик и гениален соей нравственной личностью и своим исключительно священным отношением к искусству” Л. Сабанеев.

Народився 25 листопада 1895 р. в м. Володимир. Музиці почав навчатись в 5 років. Подальшу освіту отримав в московській консерваторії (1866-75), де його викладачами були М. Рубінштейн (ф-но), П. Чайковський (композиція). Після закінчення консерваторії від займається виключно виконавською діяльністю. Відвідує Грецію, Італію, Швейцарію.

З 1878-1905 рр. – професор та директор Московської консерваторії. В 1905 р. покидає посаду директора в знак протесту проти консервативних методів керівництва.

В 1908 р. – поновлює виконавську діяльність відвідує Москву, Прагу, Відень, Берлін.

Велике значення мала педагогічна діяльність Танєєва. А Глазунов назвав його “світовим вчителем”, який виховав велику плеяду музикантів: С. Рахманінова, А. Скрябіна, Р. Глієра, С. Ляпунова, А. Александрова, А. Гречанінова.

Танєєв був творцем музично-теоретичної праці “Подвижной контрапункт письма”, над якою працював 17 років.

Вершиною його творчості є кантата “Іоанн Дамаскін” (1884), яка поклала початок різновидності цього жанру в російській музиці.

Музична спадщина Танєєва охоплює різноманітні жанри, як вокальні, так і інструментальні: оп. “Ористея”, з симфонії (з яких надрукована тільки одна), романси, 14 камерних ансамблів, праці по поліфонії, комидиції.

Хорова музика – важлива частина творчості композитора. Він розумів хоровий жанр, як сферу найвищого спілкування епосу, філософських роздумів. Звідси крупний гитрих, монументальність його хорових композицій. Природним є і вибір постів: Тютчев, Полянський, Бальмонт, у віршах яких, Танєєв відкреслює образи стихії, грандіозності картини світу. (“Вечер”, “Развалины башни”, “Посмотри какая мгла…”). І є деяка символічність, що його творчий шлях обрамлений двома кантатами – ліричним “Іоанном Дамаскіним” по поемі О. Толстого та монументальною фрескою “По прочтении псалма” на сл. Хомякова, яка стала підсумковим твором композитора.

“Вечірня пісня” – сл. О. Хомякова, муз. С. Танєєва. По жанру – це хоровий твір, який змальовує пейзаж – тобто споглядальна пейзажна лірика. Написаний він для жіночого 4-голосого хору, a capella.

Основна ідея твору – це лірико-поетичний настрій, який виникає у людини від спілкування з природою, це глибоке скрите та інтимне почуття любові до свого краю. В якому ти живеш.

Розмір твору – перемінний – та . Темп – помірний.

Основна тональність – соль мінор.

По формі – це складна трьохчастинна форма “da capo al fine” (від початку до слова “кінець”), де її ІІІ частина – реприза повторюється без змін. |

А | С | А

А | В | А | С | А | В | А

3+3 | 2+2+1 | 4+4 | 1+2+2+2 | 3+3 | 2+2+1 | 4+4

6m | 5m | 8m | 7m(епізод) | 6m | 5m | 8m

| | |

ПЗФ | g-moll, Es-dur |

ПЗФ

Ця трьох частинна форма побудована по принципу контрасту, хоч і не дуже значного (між крайніми частинами і епізодом) Іч. Змальовує ідеалістичну картину сільського вечірнього пейзажу.

Епізод (20-26m) – емоційно змінює настрій, який стає більш рішучим, в ньому відчувається заклик до об’єднання для загального естетичного завдання – співу.

ІІІ част. – реприза – повністю повторює Іч, повертається мрійливий ліричний спокій.

Іч. Солнце сокрылось, дымятся долины,

Медлено сходят к ночлегу стада

Чуть шевелятся лесные вершины,

Чуть шевелится вода.

Ветер приносит прохладу и негу

Тихою славой горят небеса

ІІч. Братья! Оставим работу дневную

В песне сольём голоса.

ІІІч. – реприза – повністю повторює І).

Іч. Включає в себе 3 част. (періоди)

І період (3+3) складається з двох речень, які майже одинакові по мелодиці, ритміці, динаміці. Зміна відбувається тільки в закінченні речень (останні такти).

(НОТИ)

Розмір , темп – помірний

Мелодія І періоду лірична, плавна, надзвичайно спокійна, створює враження повного заспокоєння, коли людина ніби розчиняється в оточуючій тиші вечірніх сутінок. Сама інтонація мелодії, початок якої складається зі статичного звучання одного звуку на ритмічній хвилі розміру пульсації , її легкі “похитування” на терцову інтонацію, з остінантним звучанням альта створює особливе враження заспокоєння.

Мелодія сопран разом з низхідним підголоском альта в низький регістр утворює одну мелодичну лінію (4-6m. аналогічні).

Мелодичні лінії партій малорухомі. ІІ сопрано звучить в терцію, а партія альта після