Розмір твору , він дуже вдало підібраний композитором, створює деякі “колихання в гомофонній фактурі, його пульсація, де чергується рух (НОТИ) з рухом (НОТИ) не дає змоги спокійній гармонії акордів відтягнути темп до сповільнення. Ця ритмічна пульсація (НОТИ) з підкресленням основних моделей розміру повністю співпадає з логічними наголосами в поетичному тексті, де є менш і більш підкреслені долі – склади (наголоси на сильні та відносно сильні долі).

РР Солнце сокрылось, дымятся долины

Медленно сходят к ночлегу стада

ІІ період (7-11m) нерівний по побудові за рахунок повторення останніх слів (“тихою славой горят небеса”) – 2+2+1

Він трохи пожвавлює музичну тканину за рахунок зміни розміру на , введення більш рухливої інтонаційної мелодії. На зміну статичності приходить динамізація почуттів.

Мелодія, яка починається з “Р” завдяки коротким < >, повтору двох фраз на квартових інтонаціях, які ніби набирають енергії, рішуче та енергійно опановує інтонаційний простір двома хвилями, досягаючи яскравого звучання (p < > < > < > < f), наголоси на ІІ долю (7-9 m) та на І – ІІ долі (10 m).

(НОТИ)

після спокійного “повтору” останньої фрази в альтах по мелодичному мінору за допомогою > мелодичний матеріал повертається знову в настрій спокою.

(НОТИ)

У ІІІ періоді повертається розмір , мелодичний матеріал початку твору, остінантність альта, та сама гармонія, але за рахунок деяких змін ( метро-ритмічних), які обумовили розчленування одного мотиву на два за рахунок введення пауз (???) змінюється структура речення, замість 3-х речень І част., тут композитор вводить 4-й такт.

(НОТИ)

Динаміка та наголоси збережені у відповідності до характеру твору (РР). Необхідно вказати, що в розмірі особливості фразування вимагають логічних наголосів на другу долю (а не на сильну)

m. 7-9 Ветер приносит прохладу и негу

Тихою славой ……

m. 16-17 Чуть шевелятся лесные вершины

Всю цю частину об’єднує одна спільна тональність – g-moll.

Зустрічаються мелодичні ходи в альта (7 m., 11 m.)

(НОТИ)

гармонія в цьому творі є дує важливим засобом формоутворення та сприяє колористичним завданням для відтворення поетичного змісту. Вона чутливо реагує на найменшу зміну настрою, стає то спокійно статичною, застосовуючи органний пункт, то більш дисонуючою, напруженою. В зв’язку з застосуванням мелодичного мінору вводяться функцію альтерованою ДД та ДДVII, септакордів ІІ, VI ступеней.

Каданси лаконічно завершують кордони побудов (половинні на Д, або на t ладу).

ІІ част. (епізод) – речетативно-декламаційного характеру, контрастний по відношенню до крайніх частин.

Після прозорого, “порожнього” звучання ?5 (т. 19) закличне, активне звучання акорду (g-moll) порушує стан споглядальності, динаміка f, розмір . Мелодія декламаційна, енергійна:

(НОТИ)

це досягається за рахунок об’єднання багатьох музичних засобів – роздріблення фраз паузами на дрібні мотиви, динаміки f, тому і ритмічна побудова мелодії – від довгої тривалості і навпаки.

(НОТИ)

соло партії ІІ сопран з плавною темою підводить нас до появи репризи (da capo al fine)

(НОТИ)

закінчується твір в тому ж настрої, як і початок – в ліричній споглядальності.

ІІІ.р. Твір “Вечірня пісня” написано для 4-голосого жіночого хору, a capella.

Діапазон партій:

(НОТИ)

Діапазон хору:

(НОТИ)

Діапазон партій відповідає голосовим даним, текстурні умови зручні, тому ансамблеве звучання буде природнім.

У зв’язку з особливостями гомофонного стилю, мелодія занаходиться у С1, тому звучання інших партій необхідно злегка приглушити. В місцях, де на фоні витриманих нот звучить закінчення теми (підголоски), їх звучання необхідно виділити із звучання інших партій.

Ансамбль – це врівноваженість у звучанні, робота над ним вимагає повсякденної кропіткої тобто ти.

Незважаючи на мініатюрність розмірів цього твору, він є глибокоемоційним, а спів a capella вимагає особливо кропіткої роботи над ансамблем, дикцією, ритмікою, динамікою.

Музика тут безпосередньо пов’язана з літературним текстом, де музика і слово в творчій єдності розкривають художній зміст твору. Засобом донесення літературного тексту до слухача є дикція (від лат. – dictio – вимова) – манера вимовляти слова, яка тісно пов’язана з орфоепією – виконання. Технічно правильно і вірно вироблені прийоми цих засобів дають можливість набути чіткої і легкої вимови. Що полегшує донесення до слухача поетичного змісту твору, що виконується.

Дикційні труднощі, пов’язані з вимовою тексту обумовлені тим, що сів легко доступний на голосних , а приголосні є свого роду, перешкодою. Проте невиразне виконання приголосних ускладнює розуміння змісту літературного тексту. Найкраще вокальне звучання при чіткій дикції зберігається там, де приголосні звуки відносяться до наступного складу.

Написано: | Вимовляти:

“Солн – це сок – ры – лось” | “Со – лнце – со – кры – ло - сь"

В академічному співі необхідно слідкувати, щоб голосні вимовлялись близько до літери “О”, особливого заокруглення вимагають голосні “Е”, “О”; літери “М” і “Н” слід розглядати, як “співочі”; “С” і “З” – як “свистячі”, (Ш, Ч, Щ), їх необхідно вимовляти коротко, синхронно, разом:

“Чуть шевелятсь ......”

одним з важливих елементів хорової дикції є дотримання положень логіки при вокальному виконання літературного тексту. Починаючи роботу на дикцією, необхідно здійснити літературний аналіз, визначити логічні центри, наголошені слова. Невірно поставлений наголос інколи змінює зміст тексту. Про співвідношення логічних поетичних наголосів та метроритмічної пульсації, висотних особливостей окремих кульмінацій було згадано вище.

Велике значення має дотримання в тексті назута цезур.

1-3 m. – ланцюгове дихання

1-3 m. – ланцюгове дихання

1-3 m. – можна взяти в 1-3 m. з-за такту легке, підхоплююче дихання

1-3 m. – ланцюгове дихання

1-3 m. – ланцюгове дихання (у сопран, альтів І перед 18 m. легке підхоплене дихання).

В останніх тактах дихання береться підчас пауз.

Складність розміру ,