В училищі художник добре оволодів методикою викладання, педагогічною майстерністю, які з кожним роком удосконалював.

Серед його учнів був Микола Михайлович Якібчук, який сьогодні є директором Івано-Франківського художнього музею. Він з глибокою пошаною згадує свого вчителя:

- Микола Романович, насамперед, знаменитий педагог. Це чуйна, розважлива, тактовна і справедлива людина. Він був для своїх учнів і батьком, і старшим товаришем, завжди допомагав здолати труднощі. М.Варення не мав шкідливих звичок, займався спортом і цим подавав приклад всім студентам.

На сьогоднішній день в художньому музеї зберігається багато творів живопису майстра - портрети, натюрморти, тематичні картини.

У 1961 році Микола Романович переїжджає у Івано-Франківськ, де продовжує свою мистецьку і педагогічну діяльність. Йому запропонували викладати в дитячій художній школі, де він згодом став директором.

М.Варення дав путівку в мистецьке життя багатьом учням, які у майбутньому стали відомими художниками. Педагог щедрою рукою сіяв "прекрасне, мудре, вічне, закладаючи основи живопису рисунку в юних душах." Процюк О. Постать: М.Варення // Анонс-контракт. – 2000. - № 33. – С. 10.

Микола Романович багато праці і сил віддав художній школі. Знаючи про погане матеріальне становище у закладі, директор намагався усіма зусиллями його покращити. Подорожуючи в інші країни. вчитель ніколи не забував про своїх вихованців. По можливості з Петербурга, Харкова та інших міст він привозив до школи папір, фарби, пензлі, яких постійно не вистачало. М.Варення власноруч виготовив наочні допоміжні матеріали, методичні стенди, залучав до цього учнів. Художник дарував свої твори школі, щоб діти могли їх аналізувати і вчитися образотворчому мистецтву. У своїй діяльності педагог завжди використовував індивідуальний підхід до вихованців, оцінював роботи відповідно до здібностей і працьовитості кожного зокрема.

Микола Романович дуже любив і поважав своїх учнів. Він гордився тим, що багато хто з них досяг високих успіхів у мистецтві. Вчитель знав їх поіменно:

- До моїх учнів належать Гнатюк, Каспрук, Овчар, Басюк, Чазов, Михнюк, Федоріва, Лобода, Прокопів, Сарапін. Це ті, що живуть і працюють в Івано-Франківську. Решта випускників розїхались по Україні. Майже всі вони є членами Національної спілки художників України, приймають активну участь в обласних, республіканських, закордонних виставках. Більшість з них заслуговують на звання. Процюк О. Постать: М.Варення // Анонс-контракт. – 2000. - № 33. – С. 10.

Миколу Романовича завжди приваблювала педагогічна справа. Він був тією людиною, яка готова поділитися своїми художніми знаннями, передати досвід, уміння своїм учням, які хочуть займатися мистецтвом. Вчитель віддавав їм усю свою любов і тепло, і за це завжди отримував подяку.

В 1993 році заслуженого художника України М.Варенню було запрошено на посаду доцента художнього факультету Прикарпатського університету ім. В.Стефаника для викладання студентам усіх курсів живопису та рисунку.

Якось журналістка запитала М.Варенню про те, чи не відштовхує його педагогічна діяльність, яка часто невдячна й нелегка. Педагог на це відповів:

- Ця робота не відштовхувала мене ніколи. Я люблю студентів і мені дуже цікаво з ними працювати і спілкуватись. Студент - паросток, який потрібно постійно підтримувати, щоб з нього виросло велике розкішне дерево. Мені дуже приємно бачити, що студент постійно росте, здобуває навики у виконанні практичних завдань, що в остаточному результаті є основою його подальшої самостійної творчості. Там само. – С. 11.

М.Р.Варення завжди повністю віддавався роботі. Ним була створена і спеціально розроблена серія наочних робіт академічного характеру для студентів художніх вузів.Він намагався допомогти усім студентам, привчав їх до охайності у виконанні навчальних робіт, вимагав старанності, працьовитості і сам подавав такий приклад. У вільні хвилини вчитель завжди малював ескізи, зарисовки, переглядав альбоми відомих художників і цим показував, що вчитись потрібно весь час, навіть якщо ти й заслужений художник.

Микола Романович був тактовною людиною, ніколи не кричав на студентів, завжди їх вислуховував і давав цінні поради. Він поважав кожного як особистість, ніколи не навязував свої погляди і думки. У навчальному процесі вчитель застосовував індивідуальний підхід під час оцінювання завдань. Якщо студент працює, старається, прислухається до порад, то для заохочення педагаг міг підвищити оцінку, тобто завжди оцінював своїх вихованців відповідно до здібностей і наполегливості. Перед тим як виставити оцінку, Микола Романович перед всіма аналізував роботу, вказував на недоліки і покращення, і кожен студент знав, за що отримав ту чи іншу оцінку.

У творчих роботах педагог ніколи не навязував своїм учням композиційних рішень, лише підказував, як краще втілити задумане ними. Він міг розяснити своє розуміня теми, засобів зображення, вказати на промахи, але ніколи не диктував молодому художнику щось всупереч його творчій індивідуальності, образному мисленню. Отже, найкращим засобом впливу вчителя було доброзичливе ставлення до творчості молодих, без дрібязкового опікування.

"Бути художником - означає не тільки мати від природи дар бачити все разом і кожне зокрема передати на полотні. Крім цього, необхідно вперто працювати, добиватись чіткого відтворення задуманого. Саме цьому вчить Микола Романович своїх студентів." Зоріна Л. Варення рано знайшов себе і залишився собою // Західний кур'єр. – 1999. – 19 листопада. – С. 8.

Протягом багатьох довгих років він уміло поєднував творчу діяльність з педагогічною практикою. Художник наділений вмінням навчати і передавати все, чим багата його дзвінка палітра.

До останніх днів свого життя М.Варення продовжував творити і