Архітектурно-історичні пам’ятки Івано-Франківська
ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ
(колишня семирічна школа для дівчат)
вул.. С.Гординського, 10
Збудований у 1895 році на лінії забудови вул. Гординського. За характером пам’ятка звернена до естетики середньовіччя.
За відтворенням зовнішніх рис і декору готики належить до тих будинків, що споруджені в стилі неоготики, одного з напрямку історизму. Будинок прямокутний в плані, триповерховий, з підвальними приміщеннями та горищем. Стіни муровані з червоної цегли, ззовні не отиньковані. Дах двосхилий, в основному покритий черепицею.
Цоколь невисоко піднятий, викладений з гладко обтесаного каміння. На рівні низу вікон усіх ярусів, перекриття та покриття ярусів фасадну стіну горизонтально членують тяги, виконані напуском профільованої цегли.
Головний фасад має чітку семитричну побудову. Слабо виступаючий з-за меж фасадної стіни ризоліт у верхній частині завершений багатоступінчастим, трикутної форми гостровухим фронтоном, обмежений двома схилами даху, в основі карнизом.
У центральній частині фронтону два вузенькі двостулкові вікна з арковим завершенням.
Вхідні двері, що розміщені в ризалітній частині, широкі, тристулкові.
Слухові вікна горища, розміщені по двоє, по боках ризаліту увінчані шатровими дошками.
Пам’ятка є цікавим прикладом будинків, споруджених в стилі неоготики як одного з напрямку історизму наприкінці ХІХ століття.
Кінотеатр ім.. Івана Франка
(колишній кінотеатр “Тон”, вул..Грушевського, 3)
У 1895 році за проектом архітектора К.Заремби був споруджений будинок польського “Сокола”.
“Сокіл” – це культурно-спортивне товариство, що вперше виникло у Чехії і здобуло собі прихильників серед українців і поляків. У 1927 році будинок на площі Міцкевича, 2 згорів. За одержану страхівку поляки зуміли не тільки відбудувати приміщення “Сокола” за проектом С.Трелі, але й добудувати до нього від теперішньої вулиці М.Грушевського кінотеатр “Тон” (1929). Під час фашистської окупації кінозал було перебудовано і він набрав сучасного вигляду. Це пояснюється тим, що це був кінотеатр “тільки для німців” (“нур фір Дойче”). Від 1945 року – кінотеатр ім.. І.Франка.
Будинок чотириповерховий, мурований з цегли на червоній лінії забудови, кутовий. В архітектурі будинку проглядаються риси конструктивізму з чіткими лініями вікон, балкони мають стилізовані металеві решітки. Балкон другого поверху підтримується кронштейнами. Головний фасад має слабо розвинений ризоліт з чотирма вікнами. Головний фасад над ризолітом має завершення у вигляді фронтону з характерними сицесійними формами з валютами та півциркульним вікном. Будинок має розвинений карниз, який виходить до 1 м за площину стіни. На першому поверсі розміщені чотири великі вікна з вітражами. Зі сторони провулку на рівні другого поверху розташований балкон-площадка. Колона має базис. Колони несуть платформу-дах з розвиненим карнизом. У глибині стіни розташовані попарно пілястри, які імітують колони.
Перший поверх розшитий рустами. Виходи оформлені у вигляді дверей з півциркульним обрамленням.
ЗАЛІЗНИЧНИЙ ВОКЗАЛ
ПРИВОКЗАЛЬНА ПЛОЩА
Споруджений при побудові залізниці Львів-Чернівці у 1866 році. Відлиту дату “1866” можна побачити на стовпцях перонного навісу, що являють собою гарні зразки художнього литва. У будівлі були використані елементи мавританського стилю- на півциркульні вузькі вікна, гранчасті колони із завершенням у вигляді тюрбанів.
Перше розширення вокзалу було проведене у 1886 році. Тоді добудована їдальня, залізничні канцелярії та пошта. Довжина розбудованого івокзалу становила 170м.
Залізничному вокзалові судилося увійти в історію міста як першій споруді, освітленій електрикою. Електричні лампи тут спалахнули 13 січня 1897 року.
У 1904 році місцева дирекція залізниць звернулась до міністерства з проханням про розширення вокзалу. З Відня сюди був направлений старший радник будівництва, архітектор Є.Баудіш. На перебудову державою було виділено 0,6 млн. Корон. Роботи розпочалися навесні 1906 року, закінчились у 1908 р.
Вокзал являє собою цегляну двоповерхову (частково триповерхову) споруду в стилі неоренесансну. Архітектурне вирішення – це головний павільйон, сполучений з двома бічними, від яких ідуть довгі двоповерхові крила. У плані має форму, що наближається до сильно витягненого прямокутника .
Домінантою є потужний купол з ліхтарем, що проглядається у різних кінців міста.
Остання за часом реконструкція вокзалу проведена у 1999 році. Він був наново опоряджений ззовні, відновлені інтер’єри, розширені й вистелені новою тротуарною плиткою посадочні платформи, встановлені сучасні світильники.
ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ
(колишній будинок польського культурно-спортивного товариства “Сокіл”)
пл.. Міцкевича, 2
Знаходиться в центральній частині міста на червоній лінії забудови, прилягаючи однією з торцевих сторін до сусіднього будинку №1.
Польське товариство “Сокіл” в місті було створене у 1884 році. 14 вересня 1893 року рада міста відвела “Соколу” частину подвір’я, що належало школі ім.. Міцкевича. У конкурсі на кращий проект переміг краківський архітектор К.Заремба. Будова тривала більше одного року, вартувала 40.000 ринських.
Закінченого вигляду будинок набув у 1905 р. У лютому 1927 року в будинку сталась сильна пожежа, шкода оцінювалась в 200.000 злотих. У 1929 році споруда була відбудована.
По закінченні другої світової війни, у серпні 1945 р., в будинку розмістилась новостворювана бібліотека для дітей.
Будинок в стилі електикии, двоповерховий, цегляний, отинькований, в плані майже квадратний, з двома фасадами. Дах двосхилий, черепичний із слуховими вікнами. Розвинутий триярусний декоративний фронтон, увінчаний скульптурним зображенням польського орла (не збереглось). Фриз вирішений як аркатура з колонками. Перекриття у вестибулі парусне з розписами на теми дитячих казок (художник Я.Соколан, 1984 р.)
Оригінальності будинкові надає кругла вежа, що прилягає до наріжної частини. Вона триярусна, з витягненими напівциркульнимми вікнамми, конічним верхом, покритим листовим залізом, завершена флюгером
МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
(колишня Перша дирекція залізниць, пізніше магістрат)
вул..Галицька, 2
Будинок знаходиться в центральній частині міста на червоній лінії забудови.
На початку 1890-х років апостало питання про створення другої залізниці Львів-Чернівці. На той час була єдина дирекція залізниць у м.Львові.
Станіславський магістрат