І). Жанрово-побутова музика (польки, мазурки, марші, серенади) та п'єси з програмними назвами (на основі танцювальних або ліричних тем).

Серед маршів для цитри виділяються твори З.Кириловича "Для моєї України", "Звуки перемоги", Є.Купчинського - "За вітчизну" та "Зелена рута", у яких відчувається значний вплив австро-німецької музики з відгуками старогалицької пісні (що також має тісний зв'язок з німець-кою Lied). До творів жанрово-побутової музики належить французь-ка полька З.Кириловича "Пестійка" 1907 року, в якій відчувається

яскравий вплив віденської оперети, Є.Купчинського "Життя", "Чом ти, Галю, не танцюєш" та мазурка З.Кириловича "На хвилях Прута".

Широкою популярністю серед українських композиторів користувався жанр думки і коломийки, побудований за принципом контраст-ного співставлення ліричної повільної наспівної пісні і швидкого запаль-ного життєрадісного танцю. "Для розради" Василя Безкоровайного - один з таких творів, написаний для різного складу: для цитри, для фортепіано та для скрипки і фортепіано. Композитор звертається також до жанру вальсу під назвою "Пластунка", проте найцікавішим зразком музики для цитри В.Безкоровайного є "Гуцулка", в якій завдяки інтонаційно-ритміч-ній своєрідності яскраво переданий місцевий колорит.

2). В'язанки народних мелодій, попурі, дивертисменти, фантазії на народні теми, які відзначаються розгорнутими масштабами, більшою різно-манітністю фактурних прийомів, багатотемністю і яскравою концертністю.

Серед творів другої групи зустрічаємо "Вінок народних мелодій" Д.Андрейка, "В'язанку пісень" В.Безкоровайного, а також твори Є.Купчинського - концерт на теми з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка", фантазію на теми "Різдвяної ночі" та концерт-фантазію "Ні звідки потіхи". Цікавим є попурі “Entre Nous” ("Між своїми") З.Кириловича, в якому композитор використав різні за жанрами мелодії і пісні: ліричні "Ой не світи, місяченьку", "Взяв би я бандуру", жартівливі "Ти до мене не ходи", " Ой орав мужик", " Через річеньку, через болото", гимн "Ще не вмерла Україна (М.Вербицький), сокільський марш "Соколи, coколи, вставайте в ряди" (Я.Ярославенко), танцювальні мелодії польки, мазурки, козачка.

3). Ансамблева музика для цитри займає окреме місце, адже композитори дуже рідко зверталися до цього жанру. Широкою популярністю в концертах користувалися обробки народних пісень М.Кумановського, що були видані "Бібліотекою музикальною" дев'ятого випуску, серед яких віночок з двох народних пісень "Ах, я нещасний" та "Ой на горі козак воду носить".

Перелічені жанрові різновиди не виявляють суттєвих відмінностей у виборі засобів музичної виразності та образному змісті. Переважає витриманий акордовий чи акордово-фігураційний акомпанемент, на фоні якого звучить мелодія - одноголосно або з терцевою чи секстовою второю. Зрідка композитор переносить тему в нижній голос. Більш різно-манітні форми музичного викладу зустрічаються в розгорнутих концертних фантазіях і попурі.

Таким чином, можна стверджувати, що цитрове мистецтво (творчість композиторів, виконавська майстерність, концертна діяльність, видавнича справа) займало помітне місце в музичній культурі Західної України другої половини XIX століття, незважаючи на те, що інструмен-тальна музика, як було вже оказано, значно поступалася вокально-хоровим жанрам. Активізація музичного життя на початку XX століття, виникнення ряду концертно-мистецьких установ та видавництв, українських музичних товариств, навчальних закладів, перш за все, Вищого музичного інституту у Львові І903 року, поява значної плеяди митців (як виконав-ців так і композиторів), що отримали блискучу професійну музичну освіту, зокрема у Відні і Празі, творча співпраця з Галицьким Музичним Товариством, яке влаштовувало концерти не тільки хорової, але й інструменталь-ної музики, гастролі провідних виконавців європейського рівня, - все це заклало фундамент розвитку українського музичного мистецтва в різних жанрах. Якісно новий етап в їх розвитку пов'язаний, передусім, з творчістю Станіслава Людкевича та Василя Барвінського, котрі, завдяки само-бутньому таланту та глибокій професійній освіті, зуміли не тільки пере-вищити своїх попередників, але і багатьох із сучасників, що яскраво підтверджує, зокрема, їх фортепіанна та камерно-інструментальна музика.

Що ж стосується цитри, то цей інструмент поступово все більше відходить на другий план, залишаючись у сфері побутового домашнього музикування, а згодом повністю зникає і зустрічається сьогодні хіба що в окремих музеях та приватних колекціях збирачів народних інструментів. Це зумовлене, перш за все, більш ніж скромними виразовими можливостями цитри та широким впровадженням у музичний побут фортепіано. Окрім цього, за свідченням багатьох сучасників, після встановлення радянської влади у Західній Україні, цитру, як типовий атрибут домашнього побуту передової, національно свідомої частини української інтелігенції та священицьких родин, ідеологічне керівницт-во стало розглядати як інструмент "неблагонадійний" Абсурдність такого підходу стоїть поряд з вилученням із українського алфавіту літери "Ґ" як "націоналістичної". . На сьогоднішній день в Україні не помітні спроби відродження цитрового мистецтва, яке виконало свою історичну місію в розвитку музичного інструменталізму.

1. Білинська М. Сидір Воробкевич.-К:Иуз.Україна, 1982.

2. Модр А. Музыкальные инструменты.-М:Музгиз,1959.

3. Микосянчик Ю. Театр і музика в житті Ольги Кобилянської// Буковинський журнал (Громадсько-політичний, літературно-мистецький і науково-освітній часопис).-ч.1.-1998.

4. Музыкальная энциклопедия.Том 2.-М.,1981.

5. Діло.-1889.-ч.196.

6. Історія української музики. –Том 2.- К: Наук. думка,1989.

7. Антонович 0. Уславлений цитрист //"3оря комунізму".-9 квітня І983.-Радехів.