і може, — культура від цього тільки виграє — мільйони рук і умів представників етносу ввіллють, переллють своє «я» в те одне, ціле, велике що називається «національною культурою» і від теплоти сердець усіх і щедрості думки кожного вона заграє най. дивнішими барвами серед культур світової спільноти.
Відродження української культури створює ситуації вибору напрямків розвитку нашої культури. Ще однією цінністю, яка дозволить нашій культурі «іти в ногу» із культурами народів світу, є проголошення національних куль, тур загальнолюдською цінністю. Прийняття цієї цінності й утвердження її стане передумовою подолання спрощеного ставлення до елементів української культури, які оціню, вались з точки зору вульгарного економізму: це вигідно — хай залишається, це не вигідно — геть. Апеляція до загальнолюдських цінностей дає змогу зрозуміти суперечливий стан української культури, а саме невідповідність її історичного потенціалу його реальним деформованим виявам. Будучи сучасною хронологічно, вона за своїм змістом, інтерпретацією традицій, історії, життєвою філософією відповідала реаліям минулих віків. Прийняття загальнолюдських цінностей, як це продемонстрували останні десятиліття, є критерієм суспільного прогресу, показником прогресу різних культур нинішнього світу.
Прийняття й органічне творче освоєння загальнолюдських цінностей допоможе нашій культурі інтегруватися в світове співтовариство, заговорити з ним однією мовою у сфері економіки (нині ж іще не можемо, бо наша і їхня економіки діаметрально протилежні), політики, духовного життя, ї якщо ми інтегруємося у світове співтовариство, зможемо не тільки функціонувати, як це було до недавнього часу, а й творчо розвиватимемося. Тоді ж зникне і суперечність між реальним змістом нашої культури і її нинішнім виявом. А культура наша давня, оригінальна і. багата.
Україна з її стражденним народом та його багатою культурою, віками перебуваючи в умовах блокади, була ізольованою, закритою від світу. Світ тільки тепер, під кінець XX ст., відкриває Україну для себе, а українці світ для себе. І нації нині треба докласти чимало зусиль для того, щоб світ про неї дізнався і прийняв.
Аби це наше нинішнє відродження відбулося, аби воно не захлинулося, як це уже не раз у нашій історії було, мусимо пам'ятати, що наше відродження — це насамперед відродження культури як форми згармонізованого буття.
Список використаної літератури
Бойко О.Д. Історія України. – К., 1999. – 568 с.
Історія української культури. І. Крип’якевич. – К., 1994. – 656 с.
Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України. – К., 1999. – 574 с.
Українська культура. С.В. Ульяновська. – К., 1993. – 592 с.
Українська культура. С.О. Черепанова. – Львів, 1994. – 456 с.