у національну музичну культуру України.
Невідомі сторінки української музики XVII-XVIII сторіч завдяки вишукуванням таких подвижників, як А. Шреер-Ткаченко, Н. Герасимов-Перська, М. Степаненко, поступово відкриваються сучасному українському слухачу. Так зараз продовжується редакційна робота над добутками Е. Белоградской, Т. Шпаковского. Це – гідне поповнення «фонотеки» української музики.
Михайло Степаненко продовжує величезну роботу з повернення втрачених цінностей української музики минулих сторіч. Він працює в українських архівах і за рубежем. Завдяки «розкопкам» Михайла Борисовича з глибини століть доходять нові, невідомі сторінки найбагатшої скарбниці української музичної культури. Разом з ними і всією сучасною музикою України, збагачена глибокими історичними джерелами, звучить об'ємніше, масштабніше.
2. Сучасна молодіжна музикальна культура
Концертна музична культура, яка формує уявлення про музику у сучасній молоді, розвивалася в міру того, як ширилося коло публіки, що не володіла музичними знаннями і власними виконавськими навичками. Для того, щоб “дістати до останнього ряду” у концертному залі, знадобився виконавець-віртуоз, що відкрив композитору широкі можливості у вживанні усе більш сильнодіючих засобів художньої виразності. У пошуках художньої специфіки нової музикокультурної системи, що формувалася вже в XIX столітті, виконавці пройшли і через спроби скористатися засобами імпровізаційного музикування. Однак, щирим шляхом виявився інший: до кінця XIX століття стало ясно, що головною відмітною ознакою музичної культури цього типу є народжене в його надрах мистецтво виконавської інтерпретації.
Питання про зміст музично-виконавської інтерпретації дуже багате суперечливими тлумаченнями цього феномена мистецтва в українській культурі. З погляду типології музичних культур, істотна різниця між дилетантським виконанням нотного тексту й інтерпретаційним його виконанням полягає в тому, що в другому випадку авторський текст – не тільки “план дій виконавця”, що може бути виконаний з більшою чи меншою старанністю. Для інтерпретатора музичний добуток ще і “річ”, що володіє власним змістом, шлях до якого можна знайти, щоб зробити його доступним для слухача.
Однак, такі проблеми не стоять перед сучасними українськими виконавцями-дилетантами?
З погляду теорії культури зміст художнього твору відкривається при його сприйнятті як зафіксований і утриманий засобами мистецтва образ світу – утілене переживання свого культурного простору-часу (“хронотопа”), прийняте в тому духовному середовищі, з якого даний добуток відбувся.
Доти, поки автор добутку і його слухач-дилетант, що музикує, належать одному культурному часу, занурені в одну культурно-історичну ситуацію, проблеми розуміння не виникає. Але в самостійності авторського музичного добутку закладена можливість історичної розбіжності між культурно-історичним часом (культурним світом) автора і культурним світом, у просторі якого його твір звучить для слухача. Тоді і виникає проблема розуміння, до іншого образа світу приходиться відноситися як до іншої свідомості, і потрібні творчі зусилля, щоб вступити в діалог з ним, щоб перебороти його сторонність, його, як сказав би Гегель, внеположність.
В даний час виявляється принципове розходження між дилетантським музикуванням і концертною музикальною культурою. Можна сказати, що сучасна молодіжна культура домашнього музикування по своїй природі синхронна: музичне мислення, виховане в цій культурі, або відкидає добутки, породжені в іншому історичному середовищі (дилетантська культура тому і буває консервативною, бо орієнтована переважно на “близьке і зрозуміле”), або ігнорує їх значення, духовна своєрідність (подібно тому, як це буває в учнівському виконанні). У той же час, культура домашнього музикування виявляється винятково чуттєвої до вузького спектра найбільш стійких (“природних”) щиросердечних рис і переживань особистості, “приватної особистості” Нового часу. На це вказує, між іншим, стійка присутність тут стародавнього романсу, що, однак, не сприймається в цій культурі як “пісня іншого часу”. Наприклад, романсова мелодія, що належить лютняреві XVI століття Франческо да Мілано стала природною основою для романсу Бориса Гребєнщикова “Місто золоте”.
Багато виконавців терміном «попса» у сучасній музичній культурі визначають свою жанрову приналежність і рівень професіоналізму. Але на жаль є багато проблем, що виділяють Україну, як країну, у якій низький рівень розвитку сучасної музичної культури. Тест на популярність попсових виконавців в Україні проводиться в самому престижному залі – “Палаці України”. На відмінності від наших виконавців, кожен другий російський виконавець у стані зібрати повний зал за завищеними цінами.
Це робота насамперед для українських культурологів, соціологів, психологів, політиків. Політиків особливо, тому що багато хто з них використовують сучасну молодіжну культуру для переключення любові народу на власні персони.
Такий стан музикальної культури панує в розумі та житті української молоді.
Щороку, вже в незалежній Україні, відбувається церемонія нагородження лауреатів Усеукраїнської премії в області музики і масових видовищ «Золота Жар-птиця». Це одна з головних музичних подій України, де виявляється чітка картина розвитку української молодіжної музичної культури.
Перед цим проводиться опитування експертів Премії, після чого визначаються трійки номінантів. Оргкомітетом Премії поширюються анкети в усі регіони України: представники рекордингових компаній, музичних магазинів, студій, радіостанцій, клубів, музичні журналісти, продюсери.
Після комп'ютерної обробки даних анкет, визначаються трійки лідерів по номінаціях. Результати конкурсу за 2001 рік показали, що сучасну музакальну культури для молоді формують:
Рок-група
«ВВ»
«Грін Грей»
«Океан Єльзи»
2. Поп-група
ВІА Гра
«Океан Єльзи»
«Скрябін»
3. Співачка
Ані Лорак
Наталя Могілевська
Таїсія Повалій
4. Співак
Віктор Павлик
Дмитро Климашенко
Олександр Пономарьов
5. Пісня
«Відпусти» – «Океан Єльзи»
«Спроба №5» – ВІА Гра
«Чомусь так гірко плакала вона» – Олександр Пономарьов
6. Відеокліп
«День народження» – «ВВ»
«Осінь/MF» – «Грін Грей»
«Спроба №5» – ВІА Гра
7. Сольна програма українського виконавця
«Вона» – Олександр Пономарьов
«Я – весна» – Наталя Могілевська
10-річчя групи «Брати Карамазови» на Площі Незалежності
8. Альбом
«Вона» – Олександр Пономарьов
«Хвилі Амуру» – «ВВ»
«Янанебібув» – «Океан Єльзи»
9. Альтернатива
«Грін Грей»
«Океан Єльзи»
ТНМ Конго
10. Відкриття
«ВІА Гра»
«Друга Ріка»
Росава
Крім запропонованих 10-ти номінацій, за рішенням оргкомітету Премії окремі діячі в області молодіжної музики і масових видовищ