РЕЖИСЕРСЬКИЙ АНАЛІЗ ДРАМИ І.Я.ФРАНКА

“БУДКА Ч.27”

“... Якщо твій батько вправною ковальською рукою влучав молотом по розпеченому залізі, то ти, друже куватимеш тепер вогнене слово і влучатимеш ним у людські серця..!”

Іван Якович Франко знаходив справжніх друзів серед селянської та робітничої молоді. Помандрував до Борислава, зустрічав селян-заробітчан, що їх голод гнав на нафтові промисли, слухав розмови про тяжку працю, та кривди, які чинили підприємці-багатії, обдурюючи темних, знесилених людей.

Ніби кров’ю свого серця поет виводились риси своїх героїв.

... За що мене в пута скували?

За що мені воленьку взяли?

Кому я і чим завинив?

Чи тим, що народ свій любив?

Думка поета, 21-річного хлопця, линула із-за грат далеко, до рідного краю, до омріяної волі. Зовсім молодий юнак згадував, як його заарештованого, гнали жандарми в літню спеку по такій кам’янистій дорозі, що повипадали нігті на закривавлених пальцях ніг. Це не один арешт. Через три роки, 24-літнього Франка заарештують ще раз. Гнівом наливалося чуле серце. Всім своїм гонителям нескорений поет відповідав Словом, де висловлювів свою переконаність у своїй правоті і моральній зверхності.

Драма “Будка Ч.27” написана 37-річним Франком. Шлях, який поет пройшов – це обставини, в яких народилась п’єса. Відбиток усіх проблем, важкого життя Франка втілюється у подіях і героях драми. Це і втрата батьків в малолітньому віці, важке навчання в сільській школі, арешти, тюрма... Таке життя спіткало багатьох людей. Світ як і тоді, так і тепер поділений на Бідних і Багатих. Як дурили і ламали своє дане слово в часи Франка і так і сьогодення. Одне Слово, яке воно може бути? Словом можна воскресити, словом можна убити. Слово можна дотримати, слово можна зламати.

Головний конфлікт драми “Будка Ч.27” – Слово правда, вірне і Слово-Брехня (не дотримане, зламане).

Правдиве слово висвітлює Ксеня, яка застерігала Гната, парубка Зосі:

“Любися з нею, а слова не ламай...”

Героїня бориться та поборить іншу конфліктну сторону. Незламний дух Ксені, постане і в результаті зробить те, що має зробити.

Слово-Брехня – (зламане слово) висвітлює Прокіп. Заможний, багатий і самотній. Який:

“Угледів собі жертву, то буде довкола неї крутитися день і ніч, не спочине, доки не затопить пазурів у душу.” – Це Слова Ксені, яка застерігає Зосю від лиха, адже вона пройшла тяжкий шлях – це тюрма, шпиталь, жебрацтво, по вині Прокопа.

Ці основні події передували виникненню основного конфлікту п’єси, до відкриття завіси. І зрештою це і є вихідна подія.

Самотній Прокіп угледів Зосю. Маючи досвід, адже йому 45, підбиває клини до 18-літньої дівчини, яка має парубка Гната, яка віддала йому своє Слово.

Прокіп розуміє і знає як Зосю приборкати. Адже колись на її місці була красива, чорноока Ксеня. Він просто дурить її, обіцяє половину свого маєтку – молодій, недосвідченій дівчині. Гармонія, що існувала порушується. Дії і вчинки однієї сторони провокують та визначають адекватні дії протилежної сторони – це і є початкова подія.

Схвильована та зворушена Зося все розповідає Гнатові, своєму хлопцеві. Та наказує його, щоб не ламав свойого слова, щоб у майбутньому одружився з нею, бо якщо ні, то є Прокіп і його маєтки. Та з’являється Ксеня і отримує енергетичну перевагу. Вона розповідає про Прокіпа, і неодмінно хоче з ним зустрітись, щоб встановити Правду Слова.

Поява старої, знедоленої баби, Ксені, яка 10 літ пробула в тюрьмі, - являється центральною подією, що і є причиною для фінальної події, як наслідку.

Дві конфліктні смуги. – Це як Чорне і Біле. Одна із сторін долає протилежну. Настає розв’язання ідейної проблеми цілого твору.

Слово – Правда – Ксеня, долає Слово – Брехня Прокопа. Згадаючи йому все: маленьке невинне дитя, тюрму, шпиталь, і той біль, який у її серці шарпав і клацав зубами, все її знедолене життя. Правда встановлена. Але є щось основне, що Іван Якович Франко у драмі хотів сказати – це головна подія. Причина всього, що відбулось. Усіх героїв драми об’єднує одне – це БЕЗВИХІДЬ: час, епоха, класова поділеність суспільства. Невже Ксеня не хотіла бути матір’ю, коли топила свою рідну дитину? Безвихідних ситуацій не буває кажуть! Коли людина має хоча б якусь опору, надію, віру, вона знайде вихід з ситуації. Ксені це ж нестосується, вона втратила віру в краще, світле, вона втратила надію і любов, а найгірше те, що залишилась одна – Без опори рідних. Чому людина молода, здорова, красива божеволіє? Безвихідь!?

І.Я Франко казав так: “В нужді безвихідній, щоб жить, наймит життя, і волю власну, й силу за хліба кусник продає”. Ланцюгові події п’єси “Будка Ч.27” дають відповіді на всі питання. Це внутрішня причина, яка штовхає героїв саме на такі вчинки. Якщо згадати Зосю, яка і слухати не хотіла про заручини з Прокопом, лишень як сказано було про маєтки, вмить Зосю немов би хтось підмінив. Погодилась вийти заміж за Прокопа, тільки треба було, щоб Гнат зламав своє дане слово. Я думаю, якщо б не з’явилась Ксеня, то так би б і сталось. В п’єсі не має жодного персонажу, який був поза конфліктом. Вимальовується боротьба, яку ведуть між собою Ксеня, Гнат, та Прокіп, Зося і її батьки. Конфлікт виник тому, що протилежні прагнення персонажів зіштовхуються. Кожний із героїв хоче отримати своє: Зося і її батьки – маєтки Прокопа, Прокіп – іграшку і доглядальницю Зосю, Гнат – кохану,