По різному комбінував комбінував різьбяр розміщення орнаментальних мотивів, створюючи досить складні композиції. Серед них найпоширеніші концентричні та з вертикальною віссю симетрії. Принцип концентричних композицій особливо часто застосовувався Василем Шкріб ляком при декоруванні тарілок, рахв, цукорниць. Майстер неодмінно виділяв головні мотиви. Так, часто на берегах тарілок він робив окреслену контурними лініями смугу, обрамлену зубцями. На ній виділяється ряд основних мотивів - "головкате". Між ними вся площина наповнена скісною сіткою, мотиви виділені розміром і гладкою площиною. Перехід берегів до дна позначений вузькою смугою, заповненою дрібним краплеподібними мотивами - "рєскою". На дні посудини розміщено по два - три концентричні кола з зубців та хвилястих ліній. Вони перерізують головний мотив - п'ятипелюсткову розетку, в центрі пелюстків якої, вкладено металеві круглі пластинки - "ціточки".

Таким чином, в одній тарілці майстер вміщував мотиви "головкате", "ільчате письмо", "рєска", "гадючка", "рушка", кочела". І всі вони згармонійовані пропорційно, ритмічно і водночас підпорядковані виділенню головних мотивів - "головкате" і "ружка".

З 1905 року майстер викладав різьбярство в Вижницькій школі художньої обробки дерева і металу. Приблизно з цього часу В. Шкрібляк став частіше, порівняно з батьком, застосовувати викладання різнокольоровим деревом, чорним і білим баранячим рогом, кораликами, перламутром, металом. У багатьох музеях України експонуються Шкріблякові меблі виставкового характеру, декоровані плоскою різьбою, інтарсією, інкрустацією. Але найдовершеніші тарілки і миски цього майстра, викладені деревом різного кольору, кораликами, металом, перламутром. При вивченні понад 70 творів Василя Шкрібляка, що дійшли до нашого часу, привертає увагу дуже важливий фактор: У кожному з немає повторення орнаментального і композиційного вирішення: усі вони вражають новаторством, надзвичайно високим рівнем виконання. Тож не даремно Василя Шкрібляка називають найкращим майстром після батька.

Микола Шкрібляк (1858 - 1920), опанувавши батькові художньо-технічні навики орнаментального різьблення, обрав собі інший напрямок. Для виділення орнаментальних мотивів на зовнішній поверхні виробів він почав глибше вибирати тло площини. Вибране поле він густенько вибивав цвяшками, виходило "цьокане" поле - "цьоканка", завдяки якій рельєфніше виділялися основні мотиви. Найулюбленіший мотив Миколи Шкрібляка - розетка з заокругленими пелюстками, так звані "кочела". Крайні лінії їх густо прорізані на заглибленому ("цьоканому") полі виробу. В орнамент Микола частіше, ніж батько і брат, вводив мотиви

"кочела", "гадючки", "трилисник", "кучері", "баранячі роги". Крім плоского різьблення, він почав робити в декорі інкрустації білими і голубими кораликами - бісером. Головні орнаментальні мотиви в тарілках і раквах він почав викладати багатокольоровим бісером.

Федір Шкрібляк (1859 - 1942) найчастіше серед синів Юрія Шкрібляка займався різьбою. Аналіз п'яти робіт, що збереглися, дає підстави стверджувати, що й Федір був оригінальним і талановитим різьбярем. Його тарілки, плакетка, раква цікаві своєю формою. Зокрема, привертає увагу гарним орнаментальним різьбленням тарілка. На її дні в обрамленні вирізьблено чотири розетки - "ружки" з округленими пелюстками. Від них почергово відходять "кучері" й "колоски". Береги не відокремлені від дна і декоровані "розклинням", "звіздами". Тарілку свого часу придбав в Косові народний художник УССР А. І. Манастирський. На звороті дна він зробив напис: "Цю тарілку куплено в Косові 1906 року", - і намалював портрет Федора Шкрібляка.

Брати Шкрібляки внесли вагомий вклад в історію розвитку української плоскої різьби по дереву. Їм належать твори, що стали класикою українського різьбярства. Вони Визначили нові напрями в розвитку плоского різьблення, які продовжили їхні діти, онуки, правнуки, всі гуцульські різьбярі минулого і нашого часу.

По стежині традиції впевнено пішли інші члени родини Шкрібляків. Привертають увагу майстерністю виконання Федора Миколайовича Шкрібляка (1889 - 1960), сина Миколи. Його бочівочки, барильця, ложки, баранячі роги декоровані переважно сухою різьбою, інколи інтарсією. А касетки, цукорниця - роботи Василя Миколайовича Шкрібляка (1900 р. нар.) з присілка Ясенів Горішній, сина Миколи Юрійовича, виділяються глибшим різьбленням, вмілим композиційним розміщенням орнаменту та

своєрідним колоритом. Орнаментальні мотиви цей майстер інкрустує незначною кількістю білих і синіх кораликів.

Дмитро Федорович Шкрібляк (1925 р. нар.) з присілка Максимець, син Федора Миколайовича Шкрібляка, вдається до більш заглибленого різьблення, об'ємнішого, рельєфнішого вирішення фактури. Він постійний учасник республіканських та всесоюзних виставок.

Брати Юрій, Петро, Семен Корпанюки - сини Катерини Шкріб ляк (дочки Юрія Шкрібляка) - відомі в нашій країні різьбярі. У своїх ранніх роботах вони наслідували прийоми плоского різьблення і формотворення Юрія Шкрібляка. Технічне виконання плоскої різьби та інкрустації в роботах Юрія, Семена Корпанюків - вельми високе. Кожен з них застосовував оригінальні прийоми. В усіх виробах - тарілках, касетках, пляшках, тощо - тонке мереживо плоскої різьби, передане характерними для них мотивами "клинчиками", "колосками", "пшеничками", "соняшниками", "сливочками", та ін. Цікаво, що такі мотиви, як "ружї" (троянди) з округлими пелюстками, Корпанюки називали "невісточками", а дещо змінений мотив "розклиння" - "ключками", "віконця" — "квадратиками". Вони ввели й принципово нові мотиви, зокрема, "хлопчики", "шишаки", "зірниця".

Майстри родини Шкрібляків працювали і працюють не лише в галузі художнього різьблення по дереву, а й в інших видах народного декоративного мистецтва. Це обдаровані писанкарки, вишивальниці, килимарниці, майстри барвистого гуцульського вбрання. Вони вміють за допомогою голки, ниток, різця і писальця створити казковий світ