реферат

на хоровий твір

“Із-за гаю сонце сходить”Б. М. Лятошинського, на сл. Т. Г. Шевченка

Потім вступають інші голоси, і виникає образ бідолаги-козака, який “смутний ходить”. Мимоволі згадуються народні пісні про гірке чумацьке життя.

ІІ період – Швидко, зворушливо, починається словами “А з яру та з лісу...” – тут поглиблюється друматизм ситуації. Це контрасний образ, який змальовує пана-гульвісу, що хоче домогтися дівчини козака будь-яким чином.

ІІІ період – Повільно, стримано, сопрано соло: “У льох його, молодого, той пан замикає. А дівчину покриткою по світу пускає.” Трагізм ситуації посилюється – смерть козака, нещастя дівчини – підголосками у кожній з партій: “І завдають смертельнії муки”.

Стиль письма Б. Лятошинського віздначається симфонізацією творів. Його вокальні твори також симфонізовані. У даному випадку твір має у собі елементи як гармонічного, так і поліфонічного письма.

Основна тональність твору h-то ІІ, однак у середній частині зустрічаються відхилення у тональності B-dur, e-moll. У ІІІ періоді тимчасове напруження зникає і музика повертається до основної тональності, зустрічаються альтеровані звуки мі #, соль #, до.

Відступ від початкової тональності сприяє подоланню одноманітності і стимулює подальший розвиток. Повернення до початкової тональності приводить до логічної заокругленості та завершеності побудови.

Розмір твору перемінний:

І період – ѕ - простий тридольний

ІІ і ІІІ періоди – 4/4 – складний чотиридольний.

Штрих І п. і ІІІ п. – legato,

II п. – non legato, відповідно до характеру періодів.

У творі “Із-за гаю сонце сходить” Б. М. Лятошинський використовує мішаний тип фактури:

І п. – підголоскова та імітаційна поліфонія (5-8 т. т)

ІІ п. – гармонічна фактура

ІІІ п. – також поліфонічна, на фоні соло сопрано використовує остінатні підголоски у інших голосах.

Основна мелодія І періоду твору виразна, плавна, де-не-де використано розспівування складів, що надає їй ніжності і теплоти. Будується вона в основному на звуках тонічного тризвуку і ввідних ступенях.

І період починається із затакту, із звуку домінанти “фа #”, і закінчується ІІ ст. тональності. Рух мелодії плавний – висхідний (1-2 т. т.) і низхідний (3-4 т. т.).

ІІ період починається також із затакту. Починається з ІІ ст. тональності, а закінчується на Д, тому складається враження, що кінець ІІ періоду одразу переходить у ІІІ період.

І період складається з двох речень, він квадратної побудови, перше і друге речення складається з восьми тактів.

ІІ період також складається з двох речень, але період не квадратної побудови. Це зумовлено кількістю фраз. Перше речення складається з трьох тактів, а друге – з дев’яти тактів.

ІІІ період також складається з двох речень, неквадратної побудови. Це зумовлено залігованими тривалостями. Перше речення складається з чотирьох тактів, а друге – з шести тактів.

Гармонія твору багата і різноманітна. Гармонічна мова І періоду яскрава і світла. Тут композитор використовує акорди головних ступенів T, S, D, а також акорди домінантової групи К64.

Найскладніша гармонія у ІІ періоді, вона насичена багатьма відхиленнями, модуляціями, де використовується багато неакордових звуків – прохідні (діатонічні і хроматичні), допоміжні.

Ритміка твору досить різноманітна і цікава.

Ритмічний малюнок за своєю структурою, не важкий, але зустрічаються восьмі ноти, які слід співати коротко і чітко.

Ритмічний малюнок ІІ і ІІІ періодів ускладнюється. Для кращого підкреслення напруження, зворушливого характеру композитор використовує тріолі – замість звичайного ділення четверті на дві долі композитор ділить четверть на три долі.

Повільно

Аналогічні такти 19, 22, 31-38.

Також зустрічається складний ритмічний малюнок

Для кращого відтворення тексту композитор використовує акценти,

а також зустрічається tenuto у 30, 32, 34, 36, 39 т. т.

Інтервалика твору різноманітна. Як і в мелодичному, так і в гармонічному відношенні; зустрічаються стрибки на інтервали ч. 4, ч. 5, які в подальшому музичному розгортанні заповнюються протилежним молодичним рухом. Але щодо мелодичної лінії – ці стрибки повністю зливаються в одну єдину плавну мелодичну лінію в кожній партії.

Надзвичайно велику роль у розкритті змісту даного твору відіграє динамічний план. Саме завдяки високопрофесійному використанню поліфонічного письма і динамічному розвитку, твір сприймається як широке полотно із наскрізним динамічним розвитком. Динаміка дуже багата: кожна частина, кожна партія має свої динамічні градації. Динамічний діапазон хору від рр до ff.

Кульмінація твору логічно побудована і розташована наприкінці середньої частини твору. Вона досягається композитором шляхом співставлення тональних сфер. Тут прослідковується ряд відхилень у інші тональності, таким чином створюється тимчасове напруження. Але слідом за цими модуляціями іде заспокоєння і повернення до початкової тональності.

Сама динаміка повністю підпорядкована тексту пісні, і щоб вірно інтерпритувати даний твір, потрібно добре знати зміст тексту і передумови його написання.

Вокально-хоровий аналіз.

Тип хору – мішаний, вид – 8-голосний. Його склад: S (divisi), A (divisi), T (divisi), B (divisi).

Діапазон хорових партій:

Теситурні умови та стрій.

Питанню строю при аналізі хорового твору потрібно приділяти чи не найбільшу увагу.

Оскільки даний твір виконується a capella, то значення строю надзвичайно велике.

За своєю природою голос є найбільш досконалим інструментом. Мелодичний стрій іде по горизонталі, тобто чисті інтервали виконуються стійко, вони найлегші для інтонування.

Розглянемо інтонаційні та теситурні умови – труднощі кожної з партій.

Партія S (сопрано) характеризується досить зручною, середньою теситурою. Ця партія має ведуче значення. Але так, як твір є поліфонічним, то подекуди основна тема передається іншим голосом.

Так як вокальна мелодія містить висхідні стрибки (на ч. 5 – 1-2 т. т., на ч. 4 – 24-25 т. т.), слід звернути увагу на чистоту їх інтонування (без “під’їздів”). Деяку трудність можуть