Важливим для ансамблю є також розміщення акорду (вузьке чи широке). У хоровій мініатюрі Б. Лятошинського “Із-зі гаю сонце сходить” зустрічається різне розміщення. У деяких місцях композитор зменшує розрив між голосами за рахунок divisi. Це сприяє кращому звучанню твору і створює колоритну, насичену гармонію.

Ритмічний ансамбль у даному творі дуже складний, так як кожна партія має свій ритмічний малюнок. Розмір І періоду твору ѕ; оскільки твір починається із затакту, то по логічному наголосу все тяжіє до І долі такту, тому вона повинна бути найбільш виразною.

У 6, 9, 10, 12, 13 т. т. зустрічається розспівування складів, але не у всіх партіях.

Може виникнути порушення ритмічного ансамблю, тому диригент повинен підготувати ці зміни активним замохом.

У ІІ періоді (18т.) значно міняється темп твору (Повільно – І період, Швидко – ІІ період). Диригент повинен підготувати ці зміни, щоб не було порушення ритмічного ансамблю.

Важким для ритмічного виконання є ІІІ період: поєднання восьмих і тріолей у різних партіях. Диригент повинен активно давати замахи і звернути увагу на такий ритмічний поділ.

Аналогічні такти 32, 34, 36, 38 т. т.

Динамічний ансамбль. Роботу над динамікою слід проводити в сукупності з вимогою правильної атаки та формування звуку. Попередньо перед виконавцями слід “намалювати” загальний динамічний план:

У І і ІІІ періоді розвиток динамічної лінії проходить від р до mp і поступовий спад на рр. Як бачимо, динаміка цих періодів недуже різноманітна. Але, як відомо, професійним вважається той хор, який вміє співати на рр. отже, у цих періодах автор прагне домогтися “акуратного”, злагодженого звучання на р. Тому для виразної динаміки слід домогтися досконалого ансамблю. Всі партії повинні мати однакову силу звучності, примарне і обов’язково природне звучання. Ні в якому разі не можна допускати форсування звуку. Особливо важливо показати динаміку в тих місцях, де тема проходить лише в однієї партії.

Наприклад:

Також великий вплив на ансамбль має кількість хористів у кожній партії, а також врівноваженість голосів по силі звучання.

Зовсім інший у динамічному плані ІІ період. Кульмінація твору саме у цій частині. Кожна партія вступає по-чергово на f, потрібно виділити ці всупи. Цей період виконуємо з виразністю і значимістю. В кінці періоду відбувається поступовий спад динаміки.

Дикційний ансамбль. Розглядаючи орфоепічний ансамбль, ми повинні звернути увагу на незручності у вимові слів.

Слова із дзвінкими та шиплячими літерами (гаю, сонце, схо-дить, заходить, увечері, смутний, ходить, годину, чорнобрива, лісу, собаками, псарями, гульвіса, цькують, смертельнії).

Слова зі збігом двох і більше приголосних: (сонце, сходить, козак смутний, ходить він годину, другу, зрадливая, чорнобрива, з лісу, псарями, гульвіса, цікують, крутять, завдають, смертельнії).

Слова з відкритими складами: (із-за, гаю, і, увечері, зрадливая, а, яру, іде, його, смертельнії).

Шиплячі, дзвінкі літери та збіг двох і більше приголосних потрібно вимовляти коротко і ненаголошено. Відкритий склад співають твердою атакою звуку. Велику увагу потрібно приділити звуком “з”, “с”, “ш” – невідпрацьованість їх викликає лишній шум, свист, втрачається чистота тону, єдине забарвлення.

Голосні – це основа співу, вони повинні протягуватися, і, звичайно, такі голосні, як і, е, и – округлено виконуватися.

Дикція завжди повинна бути дуже виразною, особливо, коли мелодія звучить на рр.

При написанні даного твору Б. Лятошинський не використав ніяких ефектів (спів із закритим ротом, глісандо і т. д.). Твір написано у строгій класичній формі.

Дихання у творі ланцюгове, але оскільки є багато пауз, то кожна партія співає від паузи, до паузи без дихання.

Дуже важливим є те, щоб вчасно дати можливість прозвучати іншій партії.

Аналіз диригентсько-виконавських засобів і прийомів.

Керування вимагає від диригента певної технічної майстерності, яка в практичній діяльності все більше вдосконалюється і набуває індивідуальних особливостей. Звичайно, щоб яскраво, виразно і емоційно передати виконавцям свої творчі наміри, диригент повинен навчитися володіти своїм обличчям, руками, тілом. Тому зрозуміло, як важливо диригенту досягти максимальної виразності рук, обличчя, очей, корпусу, які повинні стати дзеркалом його думки, почуття, волі і основним знаряддям його художнього, емоційного та вольового впливу.

Диригентські схеми у творі “Із-за гаю сонце сходить” пов’язані не тільки з метром, але в деяких випадках і з ритмічними особливостями викладу. І період твору диригується за тридольною схемою;

а ІІ і ІІІ періоди за чотиридольною схемою:

Всі диригентські жести із зовнішнього боку повинні бути витончені, красиві, а для хору виразні і ясні. Але головне, вони повинні емоційним настроєм та диригентсько-виконавськими якостями диригента, його вмінням образно мислити.

Основним завданням диригента при виконанні твору “Із-за гаю сонце сходить” є створення цілісного художнього образу. При цьому диригент повинен знайти найбільше виразну сукупність виконавських засобів, мобілізувати свої знання і навички, які необхідні для розкриття авторського задуму, здійснити творче тлумачення нотних знаків, встановити міру використання диригентських прийомів.

У творі “Із-за гаю сонце сходить” музика дуже точно розкриває зміст літературного тексту. Диригент-виконавець повинен ретельно проаналізувати твір. Лише глибокий аналіз допоможе хормейстру розвинути уявлення про художній зміст твору.

Велику увагу потрібно приділити характеристиці музичної виразності і засобам її досягнення.

Всі засоби виразності в цьому творі: динаміка, темп, теситура, гармонія, мелодичні лінії, ритмічний малюнок – спрямовані на створення образу, на розкриття ідеї твору.

В динамічному плані музичні образи дуже гнучкі. Всередині їх зазначені автором динамічні зростання і спадання надають музиці виразності. Вміння користуватись динамікою допомагає об’єднати окремі мотиви в більш тривалі музичні побудови. Цього можна домогтися, розділяючи зростання і спади сили звучання не в середині мотивів, а в