Диригенту необхідно прослідкувати лінію розвитку музики, знайти кульмінацію всього твору і окремих періодів, визначити динамічно напружені і спокійні розділи форми.

Кульмінація всього твору припадає на ІІ період – “І завдають козакові смертельнії муки”. Ця кульмінація має основне значення як за змістом, так і за силою динамічного зростання. Вона обумовлена і змістом тексту, і застосуванням великої сили звуку, за якою іде динамічний спад, і гармонічною насиченістю. Саме в цьому місці зосереджується основна думка твору. Кульмінація повинна прозвучати дуже яскраво, насичено щодо динаміки та теситури.

Надзвичайно важлива роль темпу. Невірно взятий диригентом темп негативно відіб’ється на всіх елементах виконання, які втратять природність, виразність. При надмірно повільному темпі виконання стає в’ялим, млявим, статичним, мелодія розпадається на окремі звуки, ритм втрачає свою імпульсивність порушуються відчуття функціональних зв’язків гармонії, виникає розпливчатість форми. Від неправильно взятого диригентом темпу постраждає характер і художній образ твору.

Диригент повинен відчути, різні агонічні зміни і показати художній образ в розвитку. Щоб не було статичного виконання і співу по складах, необхідно в кожній музичній фразі прагнути до руху, до найменшого відхилення від точного темпу, яке виникає в зв’язку з виразною вимовою поетичного тексту.

У зв’язку з тим, що твір і часто його фрази починаються з слабкої долі такту, з затакту, диригентський жест повинен бути чітким і зрозумілим: зробити перед вступом невеликий замах, трохи затримати рух на точці. Дати можливість співакам взяти дихання. Основний жест диригента І періоду твору – legato. Велику роль відіграє робота кисті. Вона повинна бути м’якою, пальці опиратися на “точки”.

Тому про роботі над цим твором, диригент повинен в достатній мірі володіти гнучкою технікою: малим і м’яким жестом на legato, на piano, пружним і вольовим на non legato та forte (ІІ період), чітким токазом “вступів” та “зняття”, володіти волею та емоційністю.

Значну трудність буде являти контрастна зміна динаміки в ІІ періоді. Тут диригенту необхідно і жестом, і мімікою упередити зміну сили звучання.

Велика виховна і навчальна роль твору.

Учасники хору вчаться тонкому фразуванню, логічним кульмінаціям. Цей твір розвиває почуття ладу, гармонічного слуху. Крім того, він збагачує емоційну сферу, формує свідомість, виховує увагу і співчуття до ближнього, тобто виховує ті почуття, які лежать в основі твору.

Розучування хору Б. Лятошинського “Із-за гаю сонце сходить” збагачує і розвиває музичний кругозір виконавців та слухачів. Подолання різних вокально-хорових, виконавських труднощів в процесі роботи над твором підвищує майстерність учасників хору і диригента, допомагає набути багато вмінь і навичок, які є необхідними для подальшого удосконалення співочої майстерності.

Література:

Анисимов А. И. Дирижер-хормейстер. М., 1976.

Виноградов К. П. Работа над дикцией в хоре. М., 1967

Гордійчук М. Б. М. Лятошинський. Творчі портрети українських композиторів. К., 1961

Дмитриевский Г. А. Ансамбль хора. В сб. Работа с хором. М., 1972

Живов В. Л. Исполнительский анализ хорового произведения. М., 1983

Колесса М. Ф. Основи техніки диригування. К., 1973

Краснощеков В. И. Вопросы хороведения М., 1969

Мозель В. В., Цуккерман А. М. Анализ Музыкальных произведений М., 1972

Пігров К. К. Керування хором К., 1956

Романовский Н. В. Принципы работы над строем в хоре. В сб. Хоровое искусство. Л., 1967

Серганюк Ю. М., Серганюк Л. І., Їжак В. О. Методика аналізу хорових творів. Івано-Франківськ., 1992

Тюлін О. І. Музична форма. К., 1989

Чесноков П. Г. Хор и управление им. М., 1961