Аналіз української народної пісні “Пряля” в обробці М.Д.Леонтовича

Історіко – стилістичний та літературно – художній аналіз.

Микола Дмитрович Леонтович – композитор педагог, музично громадський діяч. Народився 13 грудня 1877 р. в с.Монастирьок Брацлавського повіту на Поділлі, в сім’ї священика.

В своїй творчості обмежився хоровою мініатюрою, але це не є свідченням жанрової одноманітності його творчості.

Творча спадщина Леонтовича – надзвичайно яскраве і самобутнє явище в українській музичній культурі, вся його творчисть побудована на народних піснях.

Леонтович глибоко відчув ідейно – образні багатства народної пісенної культури і так тонко, і неповторно відтворив обмежені, на перший погляд щодо виражальних засобів, хорові мініатюри.

Особливістю творчого методу Леонтовича є те, що основним своїм завданням, він ставив розкриття в музиці внутрішнього змісту поетичного тексту пісні, динаміки її розвитку, сюжету, образів.

Леонтович опрацював близько 200 українських народних пісень. Наприклад “ Щедрик”, “ Дударик”, “ За городом качки пливуть” – музична сатира про вбогих та багатих дівок; “ Мала мати одну дочку”, “ Піють півні”,

“ Пряля “ - про жіночу долю.

Поряд з обробками українських пісень, Леонтович писав авторські твори: “ Льодолом”, “ Літні тони”, “ Моя пісня”, “ Літургія”, а також він написав оперу “На русалчин Великдень”, яка на жаль, не була ним закінченою. А завершив її Мирослав Скорик в 1977році до сторічного ювілею з дня народження композитора.

М.Д. Леонтович зробив великий внесок в українську музичну культуру. Він був художником – новатором, який творчо використовував усе краще, що було в українській музиці до нього, і накреслив нові шляхи її розвитку.

Його батьки були дуже музикальними і зуміли прищепити своєму синові любов до народної пісні.

За сімейними традиціями Леонтович вступив до Кам’янець – Подільської духовної семінарії. Після передчасної смерті керівника хору, Леонтовича обирають керівником семінарського хору.

Хористи глибоко поважали Миколу Дмитровича за його талант і вміння керувати і згуртувати хор, щоб він звучав “ як добре настроєний інструмент”.Закінчивши семінарію, Леонтович працює в Чуківській двокласній школі вчителем співу і арифметики.

Свої творчі спроби він об’єднав у “ Першій збірці пісень Поділля”. Так як композитор був дуже вимогливим до себе, він вважав, що ця збірка ще не є досконалою, і тому вона не була надрукована . “ Друга збірка пісень з Поділля “ була надрукована в 1903 році.

В 1902р. Леонтович переїхав до Вінниці. Тут він влаштувався викладачем “ Церковної учительської школи”. З осені 1904р. Леонтович працює викладачем у залізничній школі на Донбасі.

Дуже плідний був період з 1905- 1917рр. На цей час припадає остаточне формування принципів Леонтовича, його манери письма.

У 1919р. Леонтович переїхав до Тульщини, де почав писати оперу “ На русалчин Великдень”.

Життя композитора обірвалося трагічно в ніч на 23 січня, в 1921році він загинув від кулі бандита в хаті свого батька в с. Марківці.

Твір “Пряля” – це обробка української народної пісні М.Д.Леонтовича, для мішаного хору.

Чотири вступні такти, в яких приглушене звучання, створює фон, на якому звучання ллється розповіддю про муки і страждання молодої жінки. Картина змінюється в м’якому звучанні першого куплета.

Різко контрастує другий, в якому змальовано образ лихої свекрухи і свекра. Спочатку мелодію співає весь хор в унісон, потім її підхоплюють баси, а решта голосів, розходячись своїми гармоніями, створюють велике драматичне напруження.

Третя і п’ята строфи подані на музиці першого куплету. Шоста строфа оформлена музикою різко відмінною від попередньої : ”А мій милий йде,

як голуб гуде”.

Мелодія, яку ведуть сопрано й альти, виразна, підкреслена середністю підголосся тенорів, змальовує образ чуйного милого, якому жаль своєї молодої дружини.

“ Пряля”- один з типових зразків куплетно – варіаційної форми в творчості Леонтовича.

В досягненні високої завершиності структури, велику роль відігравала яскрава характерність сюжету пісні, пластична окресленість, драматизм її образів.

Значне місце в творчості Леонтовича посідають пісні, присвячені образу знедоленої української жінки. Ці пісні Леонтович опрацьовує з особливою любов’ю і натхненням . він заглиблюється у внутрішній світ української жінки, пройнявшись її болями і радощями, глибоко розкриває її переживання.

Геніальна обробка Леонтовича присвячена нелегкій жіночій долі.

В пісні розповідається про нещасну зморену працею жінку, яка постійно зазнає глузувань та докорів від своєї свекрухи і свекра.

Свекор і свекруха змальовуються як негативні персонажі твору. Незважаючи на старання і намагання невістки догодити своїм другим батькам. Ой пряду, пряду, спатоньки хочу”. Свекор та свекруха її називали сонливою та до роботи лінивою.

Сонливая. Дрімливая

До роботи лінивая

Невістка моя.

Однак, є людина, яка співчуває молодій жінці – її чоловік, він утішає дружину лагідними словами.

Ой спи, мила, хорошая

Пішла заміж молодая

Не виспалася.

У творі зустрічаються і алегоричні порівняння, так у другому і четвертому куплеті народ змальовує свекруху, як змію, а свекора, як вітра.

2. А свекруха йде

як змія гуде

4. А свекорко йде

як вітер гуде.

В останньому куплеті також зустрічаються алегоричні порівняння . Народ змальовує чоловіка “ прялі” як “ голуба”.

А мій милий йде

як голуб гуде.

В пісні народ використовує також здрібнілі пестливі слова “ голівоньку”,

“ спатоньки” по відношенню до “ прялі”.

Тема: Забраження важкої жіночої долі в приймах, здавалося в рідних, але водночас злих і ненависних людей.

Ідея: Виховання в людини здатності протистояти важким моментам долі і навіть коли шанси не великі – вірити в кращу долю.

Образ: Змальовує образ лихої свекрухи і свекра, а також образ молодої жінки- прялі,