Вибір дітьми гри на закінчення уроку теж переключає увагу, і знову настає емоційне піднесення. Якщо на уроці немає одноманітності, він їх не стомлює, дітям навіть стає прикро, що заняття так швидко закінчилося. Кожен урок слід повторювати до тих пір, поки не будуть вирішені усі поставлені на ньому завдання. Квапити дітей не можна. Оволодівати руховими навичками кожного нового руху складно. Тому вивчення, засвоєння того чи іншого руху відбувається спочатку без музичного супроводу. Це дає дітям можливість відчути, чи не напружують вони зайве м'язи або навпаки — розслаблюють їх, особливо м'язи рук, плечей, колін, і уникати цього. Поспішати виконувати рухи під музику не варто. Якщо рухи технічно не підготовлені, то увага дітей буде спрямована не на характер музики і неритмічну основу, а на подолання труднощів, і правильного музичного виховання вони не одержать.

Коли діти оволодіють першими навичками «ходити з носка», педагог починає працювати над виробленням правильної (з урахуванням можливостей цього віку) осанки, а після цього приступає до музично-ритмічних занять, мета яких — підготувати дітей до виконання рухів з акомпанементом.

Наприкінці року вони повинні уміти вільно рухатись під музику, передавати в рухах всі нюанси, змінювати, згідно з музикою, їх характер з повільного на швидкий, рухатись в шеренгах вперед, назад, по колу з точними зупинками в кінці музичних фраз.

Музично-ритмічні заняття. Переходячи до музично-ритмічного виховання на уроці, педагог насамперед знайомить дітей з розумінням чіткого ритму, приділяючи цьому спочатку не більше п'яти—семи хвилин. Починати заняття можна з третього уроку за програмним матеріалом.

Посадивши дітей півколом, педагог пропонує їм повільно плескати в долоні разом з ним і лічить — «раз», «два» і т. д. Гра має проходити весело, педагог, усміхаючись, називає імена тих, хто помилився. А того, хто помилився кілька разів, виводить на середину, і він повинен виконати яке-небудь завдання за бажанням дітей: обернутися навколо себе, розказати короткий вірш, проспівати пісеньку і т. д. На наступному уроці повторюють перше завдання і розучують друге. Принцип гри той самий, але рахунок інший — «раз», «два» або «раз», «два», «три». Від уроку до уроку, даючи завдання з різними ритмічними рисунками, педагог привчає дітей до різного ритму з оплесками на першу чверть, другу, четверту, потім з паузами: на «раз» — оплеск, на «два», «три», «чотири» — пауза і т. д. Завдання не повинні бути складними.

Наступний період навчання — поєднання оплесків з кроками на місці. Педагог ставить дітей у півколо, і на тих самих іграх, пройдених з оплесками, вони засвоюють кроки з оплесками. Виконання цього завдання дається дітям значно важче, але й воно має відбуватися весело, формі гри. Після його засвоєння діти переходять до виконання усіх цих ігор-завдань під музику.

Супровід повинен бути легким, простим — знайома дітям пісенька або марш, не більше 8 тактів. Педагог програє його, дає дітям можливість добре вслухатись в музику, пояснює рахунок і приступає до виконання завдань. Уся увага дітей повинна бути спрямована на музику, і тому ні на ходу, ні на осанку, поки не зміцніє музичне сприйняття, педагог не звертає уваги. Засвоївши виконання цих перших рухів під музику, діти слухають гранично доступне пояснення педагога про те, що таке такт, скільки в ньому чвертей, що таке музична фраза, із скількох тактів вона складається (беручи за основу фразу на 8 тактів і дводольний розмір). У чотиридольному розмірі педагог практично навчає дітей, як вступати на початку музики і чітко зупинятись на закінчення фрази. На інших етапах уроку робота над засвоєнням рухів і побудов іде ще без музичного супроводу. Закінчивши етап музично-ритмічного виховання, педагог приступає до виконання пройдених дітьми ігор-завдань на рухи і «побудови» з музикою. Спочатку програє супровід, а пізніше по тактах «розкладає» завдання. Під час цього процесу зміст завдання тимчасово випускається, поки діти добре не засвоять рухи під музику, потім педагог знову звертає їхню увагу на образний зміст завдання.

4. Викладання хореографії в групах дітей віком 4-5 років

У дітей чотирьох—п'яти років нервова система ще дуже слабка, емоційна сфера нестійка — вони то дуже активні, то сором'язливі. Діти цього віку енергійні, люблять галасувати, ставити запитання, бігати, разом гратися, але й сваритись теж. Увага у них теж нестійка, тому свої бажання вони часто змінюють, не люблять в заняттях однобічності. Добре розуміють і засвоюють зміст ігор, завдань, етюдів, танців. Дуже люблять слухати казки, зображати тварин і казкових персонажів. Психологічні процеси розвиваються в ході предметної діяльності Діти проявляють інтерес до результатів своєї роботи.

Поводитись з ними треба дуже обережно і чуйно. Застосовувати непотрібну суворість, покарання не слід. Говорити тоном наказу: «Виконай зараз же цей рух!» — недопустимо, оскільки діти швидко виконати вказівок педагога не можуть; їм треба спокійно, терпляче пояснити, як і чому саме зараз треба виконати той чи інший рух; їх треба зацікавити. При вияві впертості з боку дитини педагог повинен проявити не твердість, а