Складність процесу виховання для педагога полягає в тому, що він здійснює його мистецтвом хореографії, вплив якого на ще не зовсім стійку емоційну сферу дитини дуже сильний. Спрямовувати, виховувати і керувати емоціями дітей, запобігати хаотичному їх прояву, що шкідливо впливає на нервову систему, педагог може двома шляхами:

1. Старанно продуманою до найдрібніших деталей підготовкою до уроку, на якому повинна бути суворо забезпечена лінія емоційного навантаження; від змісту, логіки побудови уроку, наступності матеріалу залежить правильний, глибоко виховний вплив на психологію дитини;

2. Педагог повинен так подавати навчальний матеріал, щоб перш за все спонукати дітей до розумової діяльності і викликати свідоме ставлення до навчання — факторів, що регулюють емоційну сферу. Якщо педагог, починаючи вивчення з найпростішого першого руху, скаже дітям: «Давайте, діти, походимо, починаючи крок з носка», — обмежуючись при цьому тільки технічним показом, як це треба робити, не підкріплюючи його змістом і образом, які необхідно вкладати в кожен рух, тобто не дасть сюжетно-ігрового завдання, то діти довгий час не зможуть правильно виконати ці рухи. Сухий, беззмістовний механічний процес їм швидко набридне, і вони почнуть відволікатися. Педагогу треба знайти таке ігрове завдання, у якому рухи, що їх треба вивчити, стануть головним змістом і образом.

Захоплено розповісти, образно показати, збудити в дітей бажання самим добре виконати рух — ось до чого він повинен кожного разу прагнути. Наприклад, починаючи вивчення руху «Кроки з носка», педагог показує ходу і пояснює при показі: «Так крадькома ходить котик за мишкою іде тихо, легко, ступаючи з носочка, щоб мишка не почула. Зробивши кілька кроків, котик робить стрибок на двох ногах — ловить мишку. Щоб стрибок був теж тихим, котик, готуючись до нього, злегка присідає на двох ногах, потім стрибає обома ногами, після стрибка присідає і схоплює мишку. Мишка не чує стрибка і не встигає втекти».

Слово педагога повинно майже збігатись з показом, тоді, сприймаючи показ рухів з усіма їхніми технологічними деталями, що забезпечують правильне виконання, діти швидко засвоюють їх. Якщо ж сказати дитині: «Присядь до стрибка, стрибни і потім знову присядь»,— не давши при цьому змістовного завдання, то жодна дитина правильно не зрозуміє, як це їй зробити, і, присівши до стрибка чи після стрибка, може травмувати собі ногу або руку.

Можна запропонувати й інші варіанти цього завдання: «лисичка підкрадається до зайчика» і т. д. Але усі ці варіанти повинні мати точну, яскраву сюжетну лінію і її вирішення — обов'язково спіймати «мишку» чи «зайчика». Тільки тоді діти будуть вірити в те, що роблять, і зможуть правильно, змістовно, образно виконати задані рухи.

Зміст і образ рухів підкажуть дитині їхню форму, а захоплена завданням, вона почне і сама її повторювати, підказувати іншим дітям, показуватиме вдома, як ходить котик або лисичка, як вони стрибають, щоб спіймати мишку чи зайчика. В такий спосіб дитина непомітно, легко й швидко засвоюватиме рухи, а одночасно з цим процесом у неї пробуджуватимуться перші кроки дитячої творчості і самостійності. Педагогу треба підтримати ці ще несміливі паростки, обережно спрямовувати їх у правильне русло, не форсуючи, але й не гальмуючи. Для вільного формування творчості дитини потрібна радісна і невимушена атмосфера, вона не повинна відчувати ніякого натиску з боку педагога. Педагог повинен уміти захопити дітей, захопити ненав'язливо, м'яко. Це захоплення викликає у них бажання діяти, збуджує емоційну сферу, розумову діяльність, уяву, фантазію, ініціативу, активність, діти навперебій намагаються виконати завдання. Свій порив вони проявляють гамірливо, радісно, і ні в якому разі не треба його стримувати, а слід лише уміло спрямовувати.

Жодне завдання, жоден етюд, танець, хоровод не повинні подаватися без змісту, дітей одразу треба вчити все робити свідомо, включати в їхню діяльність якомога більше почуттів.

Завдання для групи 4-5 років Головними завданнями, які вирішує педагог у роботі з дітьми чотирьох—п'яти років, є: виховання самостійності, активності, ініціативи, уяви, фантазії, творчості, музикальності. Діти повинні оволодіти першими навичками колективних шикувань в іграх і танцях, засвоїти основні рухи ходи, бігу, підстрибування і найпростіші танцювальні рухи. З перших днів занять дітям треба прищеплювати культуру рухів, і робити це слід не поспішаючи, не перевантажуючи їх зайвими зауваженнями і нагадуваннями.

Комплекс рухів для дітей цього віку.

Рівномірно ходити під музику, починаючи з носка, не ковзаючи по підлозі.

Уміти ходити відповідно до контрастного характеру музики, з динамічними відтінками (голосно, тихо). Це майбутній «танцювальний крок».

Плескати в долоні у різних ритмах; поєднувати оплески з кроками на місці.

Легко підстрибувати на обох ногах на місці з невеликим просуванням вперед і обертаючись навколо себе (на кожну чверть і на дві чверті такту).

Легко бігати, ставлячи ногу з носка, на кожну чверть; коли діти добре засвоять рух — на кожну восьму.

Рухатись галопом вперед і в сторону.

Притупувати однією ногою.

Притупувати поперемінне обома ногами.

Плескати в долоні, поєднуючи оплески з притупуванням.

Підстрибувати на одній нозі.

Виставляти ногу з притупуванням вперед на п'ятку і на носок.

Передавати найпростіші образні рухи тварин (зайчика, кицьки, лисички, ведмедя, птахів, курчат, каченят).

Оволодіння найпростішими елементами танцювальних рухів: російський перемінний крок і бічні кроки.

Кружляти по одному і парами, тримаючись за обидві руки.

Рухатися в простих побудовах під музику маршу (ноги ставити з носка): в одній шерензі, парами, по четверо, в колі.

Утворювати велике і невелике кола. В танцях і хороводах перешиковуватися врозсип з