Танцювати парами.

Грати в сюжетні ігри спочатку без супроводу, потім із супроводом. Привчаючи дітей до організованої гри, педагог пропонує сюжет; пізніше діти самі придумують його.

Водити хороводи, дотримуючись послідовності, самим вступати у сольні уривки.

Виконувати короткі ігрові танці за завданням педагога, пізніше і самим придумувати їх.

У танцях рухи виконувати в дуже повільному темпі, чітко.

Висновки

Враховуючи викладене у даній роботі, можна прийти до таких висновків:

Педагог повинен дотримуватися послідовності в застосуванні методичних прийомів, які відповідають кожній віковій групі.

У методичних прийомах від конкретних вказівок, які діти точно виконують, слід поступово переходити до практичних порад, що спрямовують їхню діяльність; і, нарешті, будувати заняття так, щоб діти здійснювали свої творчі задуми, самостійно вносячи в них власну ініціативу.

Повторення рухів, завдань, етюдів, танців — обов'язковий елемент процесу засвоєння матеріалу, який має сенс тільки тоді, коли при кожному повторенні ставляться додаткові завдання.

Гра в дошкільному віці вносить в життя дитини радість, яскраві враження, викликає естетичні почуття, створює широкі можливості для виявлення ініціативи, збуджує активність, розвиває творчі здібності, уяву, фантазію, вчить самостійності. Свою трудову діяльність дитина проявляє через гру. Тому естетичне виховання засобами хореографії повинно будуватися на грі і через гру

Допомогти дитині без перевантаження її емоційної сфери проявити в танці, грі свої думки, почуття педагог зможе лише тоді, коли, підбираючи зміст програмного матеріалу, ретельно продумає доступність для дітей почуттів, які викличе цей матеріал, і насамперед музика.

Музичний матеріал повинен добиратися для кожної групи з урахуванням її вікових особливостей. Неправильний його добір може викликати емоції, що не відповідають вікові дитини, а це шкідливо вплине на її нервову систему і відверне увагу від засвоєння рухових навичок.

Працювати з дітьми тільки над підготовкою концертів неправильно. Думка, що вони при такому «вихованні» прилучаються до мистецтва, естетично розвиваються,— глибоко помилкова. На сцені діти невиразні, у них відсутня радість творчості і безпосередність. Замість творчості — механічне, формальне виконання танцю, в більшості випадків позбавлене змісту і елементарної танцювальної культури. Така «художня діяльність» шкодить естетичному і розумовому розвитку дитини, вбиває в ній цінні задатки.

Кожен педагог несе відповідальність за виховання і творчу долю своїх вихованців. Завдань, які доводиться йому розв'язувати в процесі роботи, багато, і жодне не повинно випасти з його поля зору, кожне повинно одержати свій послідовний розвиток від початку до кінця.

Важливе значення в організації діяльності педагога має правильне планування, розподіл матеріалу. При такому плануванні річний матеріал розподіляється за ступенем складності по кварталах; квартальний — по місяцях; матеріал кожного місяця — по тижнях; тижневий — поурочно.

Кожне заняття повинно бути заздалегідь продумане, обґрунтоване і записане. Наступне заняття має продовжувати попереднє, логічно розвиваючи, деталізуючи і ускладнюючи його. Матеріал, який не потребує продовження, буде, природно, вичерпуватися на уроці. Спланувавши і розподіливши його таким чином, педагог чітко бачитиме всю логічну послідовність проходження матеріалу.

Ігри і танці вимагають значних вольових зусиль. Фізичне навантаження дітей повинно відповідати їхньому віковому нервово-психологічному розвитку, бо від цього залежать і успіхи в навчанні, і здоров'я.

Важливою умовою успішного проведення заняття є його атмосфера і організованість. Повага до особи дитини лежить в основі формування правильних взаємин між педагогом і дітьми. Доброзичливість у ставленні до дітей і водночас висока вимогливість створюють відповідну атмосферу, що сприяє успішному проведенню навчально-виховного процесу.

Діти повинні усвідомити, що відвідування занять — обов'язок кожного. Пропускаючи їх без поважних причин, дитина порушує виконання танцю, в якому бере участь, підводить своїх товаришів. Розуміння цього зміцнює дисципліну, виробляє свідоме, сумлінне ставлення до кавчання, повагу до колективу.

З перших же занять педагог повинен встановити порядок, дисципліну в колективі і стежити за їхнім дотриманням. Це привчає дітей до зібраності, самостійності. Якщо хтось пропустив заняття, він допускається до уроку тільки з поясненням від батьків.

Група повинна налічувати не більше 20 дітей.

При складанні навчального матеріалу і доборі методів навчання нами враховувались загальні вікові, психологічні і фізіологічні особливості дітей дошкільного віку. Мета даного розділу — допомогти педагогу підібрати потрібний для проведення занять матеріал. Кожний педагог може скласти овій варіант, відповідно до можливостей і особливостей колективу, яким він керує.

Основні вимоги до навчального процесу:

1. Чітка система поточних завдань і майбутньої перспективи, щоб уникнути проявів стихійності і випадковості у навчанні;

2. Простий, посильний для певного віку матеріал;

3. Обсяг знань, умінь, навичок з урахуванням віку дітей;

4. Послідовне підвищення вимог до якості виконання, стійкості знань, вільного користування навичками й уміннями; поступове ускладнення і збільшення обсягу матеріалу від молодшого до старшого віку;

5. Розміщення матеріалу від простого до складного, що забезпечує систему і послідовність викладання. Якщо це правило порушується, навчання не буде правильним;

6. Репертуар, що дається дітям, за своїми сюжетами, темами, жанрами, прийомами, якими користуються при його засвоєнні, повинен бути різноманітним, оскільки одноманітність заважає правильному естетичному вихованню;

7. Підкреслення впливу і значення музики в естетичному вихованні дитини і приділення серйозної уваги якості її добору; музика точно повинна відповідати вікові дітей, щоб вони могли сприйняти її;

8. Зміст матеріалу повинен враховувати особливості розвитку процесів сприйняття, уяви, пам'яті, почуттів, здібностей, активності, самостійності, художньої діяльності та ін.;

9. Хореографічними засобами для дітей дошкільного віку мають бути танцювальні рухи, комбінації, побудови, ігри, етюди, музично-ритмічні завдання, елементи класичного екзерсису та ін.

Список використаних джерел:

Березова Г.О. Хореографічна робота з дошкільнятами. – 2. Вид. – К.: Муз. Україна, 1989.

Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребенка. М., 1968 г.

Дошкольное музыкальное воспитание детей. Л.,