Осів ні про що не думає, єдина його турбота — це скоріше позбутися від усяких турбот і зусиль.

Плани всіх міст нашого континенту, у тому числі — на жаль! — і Парижа, написані ослом.

Люди потроху заселяли землю, і по землі абияк, із гріхом навпіл тяглися візки. Вони рухалися, минаючи рови і вибоїни, камені і болота; навіть струмок виявлявся на їхньому шляху великою перешкодою. Так виникли тропи і дороги, на перехрестях доріг, на берегах водойм були побудовані перші хатини, перші будинки, з'явилися перші укріплені поселення. Удома вибудовувалися уздовж доріг і стежок, уторованих ослами. Поселення обносили укріпленою стіною, а в центрі споруджували будинок міського керування. Дороги, прокладені ослами, минулого узаконені, доглянуті, обжиті і користувалися загальною повагою. П'ять століть спустя був зведений другий пояс зміцнень, потім третій, ще більш великий. У тих місцях, де дороги, написані ослами, виходили за межі міста, будувалися міські ворота; на заставах стали стягувати в'їздні мита.

Міста, укріплені краще інших,ставали столицями. Париж, Рим, Стамбул були побудовані на перехрестях доріг, протоптаних копитами ослів.

Столиці не мають артерій, у них є лише капіляри; їхній ріст знаменується важкими недугами, а іноді приводить до смерті. Щоб вижити, ці міста вже здавна прибігають до послуг хірургів, що без кінця батують них.

У сучасному місті повинна панувати пряма лінія. Житлові будинки, водопровідні і каналізаційні лінії, шосе, тротуари — усі повинний будуватися по прямій. Пряма лінія оздоровлює місто. Крива несе йому руйнування, усякого роду небезпеки й ускладнення, паралізує життя,

Пряма лінія є шлях історичного витія людини, це напрямок усіх помислів і дій.

Треба набратися сміливості і глянути з замилуванням на прямокутні міста Америки. Бути може, естетові вони покажуться непривабливими, але мораліст, навпроти, повинний до них придивитися особливо уважно.

його

Крива вулиця є результат примхи, недбальства, безтурботності, лінощів, тварини початку.

Пряма вулиця — результат напруги, діяльності, ініціативи, самоконтролю. Вона повна розуму і шляхетності.

Місто — це місце життя і напруженої роботи.

Пароды, суспільства, міста, схильні до безтурботності, нехтуванню, піддані ліні і ледарству, швидко сходять зі сцени. Їх перемагають і асимілюють інші народи, більш діяльні й організовані.

Саме так умирають міста, і на зміну одним імперіям приходять інші.

Крива вулиця — це дорога ослів, пряма вулиця — дорога людей.»

(Із книги «Містобудування»)

- 5 -

Поетична мрія Корбюзье про зближення людини з природою не має нічого загального із сентиментальною ідилією сільського життя. Це — раціональне рішення містобудівної проблеми, створення найбільш ефективного середовища для праці і відпочинку.

Ле Корбюзье бачить місто як сполучення окремих елементів, його що складають.

При плануванні міста він застосовує той же метод, як і в рішенні композиції житлового будинку. Тільки тепер житловий будинок приймається їм за первинний архітектурно-просторовий осередок. У будинку Корбюзье вбачає основу нормального існування людини. Компоненти житлових будинків утворять місто, де всі його сфери — транспорт, зони додатка праці, суспільні центри — розташовані з урахуванням раціонального обслуговування людини. Вихідний пункт планування його «Променистого міста»— житловий район.

Майже завжди місце, де людин трудиться — завод, діловий центр,—виникало без обліку його місця проживання. Це створює болісних труднощів для населення. Ле Корбюзье пропонує перебороти них, створюючи так називані «лінійні міста». «Лінійне місто» Ле Корбюзье не пряма на площині, а лінія, покладена на реальний рельєф, уписана в нього і использующая найбільш зручні місця для всіх елементів міста. Корбюзье не пристосовує до проекту природу, пейзаж до надуманої, абстрактної ідеї, а, навпаки, включає місто в конкретний пейзаж. «Я... запропонував комплексну ідею,— пише Корбюзье з приводу нездійсненого проекту планування Алжиру.— Вона єдиним ударом розсікає тупики, у которые заходить занадто швидко зростаюче місто. Я задумав «Променисте місто», розташований у центрі чудового ландшафту: небо, море, Атласский хребет, гори Кабилии. Для кожного з 500 тисяч жителів... для кожного з них я передбачив небо, море і гори, що будуть видні з вікон будинків і створять для їхнього мешканців благодатну і життєрадісну картину».

У 1922 році з'являється проект «Сучасне місто» на три мільйони жителів. У цьому проекті Ле Корбюзье протиставив гармонічне рішення міста хаотичній забудові міст капіталістичного Заходу. Його селище для робітників у Пессаке під Бордо (місто-сад) задуманий у 1925 році й у дуже короткий термін — менше року — здійснений, але заселений з вини адміністрації тольков 1929 року. Надалі це селище для робітників з 51 будинку став зразком і місцем паломництва багатьох архітекторів.

Так само і павільйон «Эспри нуво»— квартира житлового комплексу на Виставці декоративного мистецтва в Парижі. Усі ці добутки зодчого-новатора знаменували собою справжню революцію в архітектурі. У 1927 році Ле Корбюзье взяв участь у конкурсі на кращий проект будинку Ліги Націй у Женеві. Він створює проект, нині давно уже усіма визнаний шедевром архітектурної творчості. Журі визнало його проект кращим, що відповідають усім вимогам і найбільш економічним. Але проте сили ветхого академізму ще були в більшості — проектів відкинули до торжества всіх реакціонерів.

Знаменно, що перший свій великий добуток Ле Корбюзье здійснив у СРСР — країні