Будівля Будинку Центросоюза в Москві — первістка радянських адміністративних будинків нового типу — стала великою подією в розвитку світової архітектури. Усі тут було нове: рішення внутрішніх просторів, вільне планування, лаконічне рішення фасадів, побудованих на контрасті засклених поверхонь і глухих стін, облицьованих артикским туфом. При будівництві Будинку Центросоюза були використані всі технічні будівельні досягнення того років.

- 6 -

Перебування в СРСР зробило на Ле Корбюзье глибоке враження: «У Москві порази-тельное достаток усяких проектів: тут плани заводів, гребель, фабрик, житлових будинків, проекти цілих міст. І усе робиться під одним гаслом використовувати всі досягнення прогресу» .

У 1931 році Лс Корбюзье брав участь у конкурсі на кращий проект Палацу Рад у Москві. Разом з ним працював його двоюрідний брат, молодий талановитий архитектур Пьер Жаннере. Проект Ле Корбюзье уражав гостротою рішення, у якому відчувався і вплив радянського конструктивізму. Симфонія оголених конструкцій, підлеглі їм обсяги, нові матеріали.

У славній радянській архітектурній когорті Ле Корбюзье бачив своїх однодумців, і це було природно. Багато радянських майстрів архітектури і містобудування працювали одночасно з ним над тими ж проблемами. Безсумнівно, вони у свою чергу випробували вплив Ле Корбюзье.

Робота над грандіозним проектом Палацу Рад стала новим етапом у творчості Ле Корбюзье. Однак його проект викликав багато суперечок, головним чином тому, що, захопившись конструктивістськими ідеями, Ле Корбюзье не врахував характеру навколишньої забудови і його рішення не сполучилося з історично сформованим виглядом дровней Москви.

У 1929—1931 роках Ле Корбюзье в співавторстві з Пьером Жаннере звів одну зі своїх значних будівель у Парижі — Будинок Армії порятунку. Тут вперше в Європі була здійснена система кондиціонування повітря в будинку, що має складне остекление, площею 1000 квадратних метрів.

У 1930—1932 роках Ле Корбюзье побудував гуртожиток для швейцарських студентів у Парижі, у студентському містечку. Ця будівля вже давно визнана класичним добутком архітектури, стала важливим етапом у творчості Ле Корбюзье, але не всі сучасники зуміли оцінити нове досягнення майстра. Буржуазна преса навіть підняла скажене цькування, обрушуючи потоки свари і на автора і на його створення.У 1928 році Ле Корбюзье організував Суспільство Міжнародних конгресів сучасної архітектури (СІАМ).

Перший конгрес суспільства відбувся в 1928 році в замку Ла Сара у швейцарському кантоні Цо. Потім для обговорення проблем раціонального будівництва учасники товариства зібралися в 1930 році в Штутгарте. У 1933 році в Афінах суспільство обговорювало проблеми містобудування. Результати цієї роботи лягли в основу книги Ле Корбюзье «Афінська хартія». У 1937 році в Парижі СІАМ обговорювало проблему «Житло і відпочинок». Незмінним керівником на цих конгресах був Ле Корбюзье. При цьому він ні на день не переривав свою звичайну кипучу діяльність. Він безоплатно підготував проект реконструкції міста Алжиру. Читав лекції, друкував статті, писав книги «Коли собори були білими» і «Променисте місто», викладаючи в них ідеї зробленого людського поселення. Невичерпна і цілеспрямована енергія художника і борця збудила міжнародний інтерес до питань містобудівної науки, що розуміється по-новому, до тієї сучасної архітектури, що сьогодні всі болыце визначає особа міст, країн і континентів.

Такі люди, як Огюст Перре, Фернан Ле-жі, Журден, Пикассо, приймали роботи Ле Корбюзье з захватом, підтримували них, бороли за них. Але створювані їм проекти і побудовані по них будинку зустрічали в академічних і буржуазних колах різка протидія. Його обливали брудом, обсипали грубою лайкою. Його демократичне по своїй суті новаторство ці люди ненавиділи, його називали «троянським конем більшовизму».

Блискучий полеміст, Ле Корбюзье не залишався в боргу, він розправлявся зі своїми супротивниками в статтях і книгах, висуваючи в той же час усі нові і нові проблеми, проблеми соціального значення архітектури. Він керувався у своїй творчості запитами всіх шарів населення. Він знав і цінував архітектурну спадщину всіх часів і народів, не тільки шедеври світового значення, але і скромні селянські будівлі, і це створювало міцний фундамент його архітектурної творчості.

- 7 -

Повставши проти епігонства й еклектизму в архітектурі, Ле Корбюзье уловив потреби прийдешнього.

І нехай не завжди був він послідовний у своєму світогляді, що лежить в основі його творчості, у спрямованості своєї творчості він не помилявся. Він працював для майбутнього.

«Діючи подібно експериментаторові в лабораторії, я уникав приватних питань, виключив всі елементи випадковості; я забезпечив собі ідеальні умови для дослідження.

Ціль складалася не в тім, щоб показати існуюче колись положення речей, а в тім, щоб СТВОРИТИ ЧІТКУ ТЕОРІЮ І НА ЇЇ ОСНОВІ СФОРМУЛЮВАТИ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СУЧАСНОГО МІСТОБУДУВАННЯ. Ці принципи, якщо вони досить обоснованны, можуть скласти кістяк усієї системи сучасного містобудування; вони стануть чимось начебто правил гри.

Спираючи на виявлені істини, можна змело зайнятися розглядом всіх окремих випадків — будь те Париж, Лондон, Берлін, Нью-Йорк, будь те саме крихітне містечко — і починати розробку плану майбутнього бою. Справа в тім, що